Фу! Я не збираюся цілий день сидіти на телефоні й бути на побігеньках у якогось старого! Я вже бачила твого начальника, він жахливий

Коли я був ще молодим парубком й мав змогу спостерігати за стосунками своїх батьків та їхніх родичів, одразу вирішив – зі своєю дружиною житиму якомога далі від рідні. Так і сталося. На час мого одруження я вже міцно стояв на ногах, мав квартиру, авто й хорошу роботу.

Лариса теж досить заощадлива та поміркована. У дружини було власне авто й багато нової техніки. Ми з’їхалися й насолоджувалися спільним побутом.  До рідних навідувалися на великі свята, а до нас в гості практично ніхто не приїздив. Хоч квартира й своя, але невелика – двокімнатна. Особливо не розгуляєшся.

Якось до нас завітали непрохані гості. Була субота, вихідний день. Ми з дружиною дивилися якийсь фільм, коли у двері квартири подзвонили. На порозі стояла Мілана, молодша сестра Лариси, з валізою в руках й заплаканими очима. На кухні за чашкою кави, а потім й дечого міцнішого, вона бідкалася нам на своє життя.

Жила Мілана на квартирі у свого хлопця. Нещодавно закохані добряче погиркалися й вирішили розійтися. Оскільки Женя був не просто хлопцем для Мілани, а ще й начальником, то в один донь дівчина втратила і коханого, і роботу, і місце для проживання. Попросилася пожити у нас декілька тижнів, поки не знайде роботу та квартиру. Звісно ми не відмовили, де ж це бачено, щоб рідних людей кидати у біді.

Спершу все було добре, навіть прекрасно. Дві господині на кухні, які ладять одна з одною, це ще той бонус скажу я вам. Кожного дня мене радували смачними делікатесами. Наш холодильник ломився від страв, а у квартирі панувала ідеальна чистота. Поки Мілана шукала роботу та записувалися на співбесіди, більшість часу була вдома, тож і займалася хатніми справами.

У понеділок вранці дівчина пішла на свою першу співбесіду. Додому повернулася розлючена й не хотіла навіть розмовляти. Зрозуміло, що вечері нам ніхто не приготував, а в мийці так і залишився невимитий посуд. Схоже співбесіда провалилася. Поки Лариса швиденько стала до плити, я навів лад на кухні. Мілана вечеряти з нами відмовилася, взяла їжу до себе в кімнату. Взагалі то ми маємо певні правила щодо життя у цій квартирі. Так, до прикладу, не дозволяємо собі смітити в спальній кімнаті. Їжа повинна бути на кухні. «Проте Мілана наша гостя й не варто робити їй такі зауваження» – сказала мені дружина.

Цілий тиждень ця гостя зализувала свої рани від однієї невдалої співбесіди й поступово перетворювала квартиру на справжній смітник. Її речі валялися скрізь, косметика була розкидана по всій вітальній кімнаті, взуття валялося, де попало, а у ванній кімнаті з того волосся, яке залишала після себе Мілана, можна було зробити перуку. Зазвичай моя дружина прибирає все після себе, схоже її сестрі чуже поняття чистоти.

Я хотів втрутитися та поговорити з Міланою, проте Лариса знову заступилася за сестру. Генеральне прибирання ми робили самостійно. Тим часом наша безробітна пішла розважатися зі своїми друзями. От мені цікаво, де взялися гроші на розваги.

Ще через тиждень Мілана відновила пошуки роботи й одного вечора повернулася додому надзвичайно щаслива. Я радів не менше, адже їй запропонували роботу. Я очікував, що гостя нарешті з’їде, проте трапилося геть інше. На роботу добиратися далеченько. Потрібно вставати раніше, щоб встигнути на тролейбус. Наша пані не звикли їздити на громадському транспорті, тому захотіла аби сестра дала їй свій автомобіль. Тут уже вперлася Лариса. Закінчилося тим, що Мілана так і не влаштувалася.

Витративши свої заощадження на гулянки, Мілана заявила, щоб сестра дала їй грошей. Я думав, що Лариса відмовить, але ні, та спокійно дістала із сумочки гаманець й віддала кругленьку суму Мілані. Коли ми залишилися наодинці я запитав у дружини навіщо вона це зробила. «Як я можу відмовити рідній сестрі? Ти ж знаєш, що вона безробітна» Так, це я прекрасно знав, а от коли вона уже нарешті знайде ту роботу і з’їде – оце мене цікавило найбільше.

Зрозумівши, що діла не буде я домовився на роботі, щоб Мілану взяли на випробувальний термін на посаду секретаря. Прийшов додому й за вечерею повідомив цю радісну новину. Замість подяки почув:

-Фу! Я не збираюся цілий день сидіти на телефоні й бути на побігеньках у якогось старого к _oзла! Я вже бачила твого начальника, він жахливий.

-Я думав на роботу йдуть гроші заробляти, а не начальників спокушати. Проте, враховуючи твій досвід, розумію, чому тобі не підходить.

Між нами почалася перепалка. Втрутилася дружина, звісно, вона стала на сторону своєї сестри. Мені несила було більше терпіти. Я твердо заявив обом:

-У Мілани два дні на те, щоб знайти роботу й переїхати від нас. Інакше, Ларисо, тобі доведеться поїхати вслід за сестрою.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Фу! Я не збираюся цілий день сидіти на телефоні й бути на побігеньках у якогось старого! Я вже бачила твого начальника, він жахливий