Я вже прибирала їхній столик, коли помітила на сидінні телефон. Видно, що модель дуже дорога. Мій кнопковий навіть поруч не лежав. Цікаво, скільки мені доведеться працювати, щоб придбати собі такий же.

Ніколи не знаєш, де щось втратиш, а де що знайдеш.

Я звичайна студентка педагогічного університету. Навчаюся уже третій рік, зовсім скоро стану кваліфікованим вчителем. Мої батьки змалечку прищеплювали у мене усі добрі якості хорошої людини. Можливо це і вплинуло на вибір майбутньої професії.

З навчанням проблем не було, оскільки я гарно навчалася, то була звільнена від сесії. А от на життя мені катастрофічно не вистачало ні часу, ні грошей. Батьки допомагали фінансово, але того вистачало лише на оренду квартири. Щоб не просити у них більше, влаштувалася на роботу офіціанткою. Зарплата звісно не велика, але на невеликі потреби вистачає.

Одного разу у нашому закладі вечеряв досить привабливий чоловік. Він був не сам, а в супроводі красивої дівчини. Пара багато сміялася  й показувала щось один одному на телефоні. Через деякий час чоловік попросив рахунок й поспішив зі своєю супутницею на вихід.

Я вже прибирала їхній столик, коли помітила на сидінні телефон. Видно, що модель дуже дорога. Мій кнопковий навіть поруч не лежав. Цікаво, скільки мені доведеться працювати, щоб придбати собі такий же. Я роззирнулася довкола, шукаючи власника, але його ніде не було видно.

Дуже хотілося залишити знайдену річ собі, але батьки виховали мене інакше. Людям потрібно допомагати. Не гаючи більше часу, взяла телефон й вибігла на вулицю наздоганяти своїх відвідувачів. Добре, що ця парочка вирішила посидіти у парку навпроти. Одразу побігла до них.

-Містере, містере! Ви забулися у нашому закладі свій телефон.

Чоловік одразу кинувся до своїх кишень, щоб переконатися у правдивості моїх слів.

-Дійсно! Який же роззява. Невже у наш час ще є такі чесні люди – чоловік посміхнувся до мене, читаючи на бейджику моє ім’я.

-Даринко, сподіваюся, я залишив вам достатньо чайових.

-Не скаржуся, дякую!

-Це я вам дякую! Ви врятували мою кар’єру. Мені не шкода телефону, тут номери усіх моїх клієнтів і планер зустрічей на найближчий місяць. Якби я загубив телефон – це був би крах моєї кар’єри. Дозвольте вам віддячити. Повечеряєте зі мною?

Я ніяково подивилася на дівчину, що сиділа на лавці й слухала нашу розмову. Чоловік глянув туди ж. Пара розсміялася.

-Точно, який же я не ввічливий. Це Настя, моя люба сестричка, думаю вона не проти.

-А я подумала…Та не важливо. Я з радістю з вами повечеряю.

З миті нашого знайомства минуло два роки. На разі ми плануємо весілля. Повернути телефон було правильним рішенням.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Я вже прибирала їхній столик, коли помітила на сидінні телефон. Видно, що модель дуже дорога. Мій кнопковий навіть поруч не лежав. Цікаво, скільки мені доведеться працювати, щоб придбати собі такий же.