Друзі вирішили, якщо я маю квартиру, значить маю багато грошей, та забов’язана їх пригощати та оплачувати все.

Після школи ми продовжували товаришувати невеличкою компанією із чотирьох дівчат. Наші відносини були щирими та добрими. Завжди підтримували одне одну, намагались допомогти в починаннях. Та з кожним роком все більше віддалялись. В першу чергу через те, що кожна із нас обрала різні університети. Потім ми почали виходити заміж, переїжджати. Сфокусувались геть на іншому. Хоча раніше здавалось, що дружба триватиме вічно, та ні що не зможе її зруйнувати.

Одного року якось так зійшлись зірки, що всі ми четверо переїхали вже зі своїми родинами в одне місто. Та хто б міг подумати – в один район! Тут було вже грішно не відновити відносини. Ми познайомили наших чоловіків між собою. Почали гарно товаришувати. Здавалося б все налагоджувалось. Проте ні. З кожною зустріччю я все більше розуміла, що ми кардинально змінились. Мені не цікаво сидіти в компанії та згадувати, як колись ми гуляли. Як колись тусили по клубах або проносили п иво повз коменданта. До того ж зустрічі чомусь завше проходили в моєму домі! Так, я розумію, що ми одні мали власне житло, проте це не справедливо. Я ж мала скуповувати продукти  кожного разу. А це гарно било по фінансах. Друзі то й приносили пл _яшечkу в _ина, або k _оньяку, та на вісім персон хіба того достатньо?! А поїсти? Всі ж ми люди, тим паче ввечері після роботи голодні.

Коли я почала натякати, що було б гарно, зустрічатись де інде, а не в моїй квартирі, все вдалі, що не зрозуміли. Наступного разу вже сказала прямо. Вирішили голосувати, до кого наступного разу йти. Всі знову обрали мій дім. Мені не шкода, та майте совість й приносьте власні продукти та випивку. А краще взагалі час завершувати наші зустрічі.

Мене все так само ігнорували. На наступну зустріч ні хто нічого не приніс. Ми пішли до магазину. І тут, знаєте що? Виявилось, що всі вони забули гаманці вдома! Оце так співпадіння! Довелось нам вчергове все оплачувати. Вдома попросила, аби мені потім переказувати кошти на картку. Чекала я тиждень, а чуда так і не сталось.

Сьогодні мала статись наша чергова зустріч. Я всім сказала прямо – до нас не йдіть. Та й ми не прийдемо.Зайняті. Розважайтесь цього разу самі. Їх поведінка була вкрай обурливою стосовно мене! Якщо ми маємо із чоловіком квартиру, це не означає, що ми гроші лопатою гребемо. Це означає, що ми затягнули паски та сиділи на сухарях, аби купити цю квартиру! Ми не забов’язані пригощати завжди наших знайомих. Це як мінімум не справедливо. Поки вони не попросять вибачення та не змінять своє ставлення – мені немає про що із ними говорити. Наглість – друге щастя. Та я такого не переношу!

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

13 + 19 =

Друзі вирішили, якщо я маю квартиру, значить маю багато грошей, та забов’язана їх пригощати та оплачувати все.