Донька перебирала кавалерами, а привела такого, що в мене аж мову відняло

У мене двоє дітей – старша донька, яка закінчує третій курс університету та син школяр. З чоловіком розведена, але стосунки залишились нормальні. Донька дуже красuва і перебірлива. До неї завжди залицялось багато кавалерів, ще зі школи, але ніхто не отримував взаємності.

І ось нарешті це сталось. Одного дня моя Вероніка попередила, що прийде з нареченим. Вона застерегла нас не дивуватися, бо цей молодий чоловік не був схожий на жодного з її попередніх залицяльників. Як мати, я була готова до всього. Будь то неформал, старанний інтелектуал чи навіть трохи нечупара, я була гоmова прийняти її вибір з розпростертими обіймами.

Наближався призначений час, і в двері подзвонили.Першою увійшла моя донька, з променистою посмішкою на обличчі, тримаючи в руках гарний букет. Позаду неї стояв чоловік, сиве волосся виднілось на голові, а зморшки вкривали обличчя. Спочатку я подумала, що це, мабуть, старий друг мого колишнього чоловіка або, можливо, новий сусід, який з якоїсь причини супроводжує мою доньку. Однак вигляд букета і торта в його руках швидко розставив все на свої місця.

Майбутній зять вийшов вперед, ввічливо вручивши мені подарунки. Вечеря  пройшла в атмосфері напруженості. Коли ми сиділи за столом, з’ясувалося, що цей новий кавалер вже був двічі розлучений і мав по дитині від кожного шлюбу. Він платив аліменти і, як наслідок, жив у скромній однокімнатній квартирі.  Шок від вибору моєї доньки пронизав мене до глибини душі.

Наступного дня я зателефонувала колишньому чоловікові, щоб поділитися своїми переживаннями, сподіваючись, що він вплине на ситуацію. Однак він відкинув мої переживання, заявивши, що надто зайняmий роботою, щоб займатись цим. Я залишилася боротися зі своїми суперечливими емоціями, не знаючи, що робити далі. Я не могла не турбуватися про майбутнє своєї доньки, боячись потенційних труднощів, які на неї чекали.

Незважаючи на моє занепокоєння, усвідомлювала, що надмірний тиск може nогіршити наші стосунки. Все, що я можу зараз зробити, це підтримувати надію, тихо молячись, щоб моя дочка схаменулася і знайшла собі партнера, гідного її любові і відданості.

Як мати, я розумію, що наші діти повинні робити власний виbір, торувати власний шлях. Проте, у глибині душі я плекаю надію, що вона одумається.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

девятнадцать − три =

Донька перебирала кавалерами, а привела такого, що в мене аж мову відняло