Я працювала вчителем у початковій школі. Дітей завжди любила, вміла знаходити підхід до кожного. З батьками також жодних проблем не виникало. На роботі мене цінували колеги та поважало начальство. Все б нічого, якби не мала заробітна плата.
Ми з чоловіком розлучилися нещодавно. Квартира належала йому, тож ми з дочкою були вимушені з’їхати на орендовану квартиру. Це пів біди, Рита навчалася у випускному класі. Зовсім скоро вона вступатиме до університету. Я знаю, що вона в мене здібна й не сумніваюся, що Рита поступить на державну форму. Проте доньці потрібна буде моя допомога.
З важким серцем я написала заяву на звільнення за власним бажанням й поїхала на заробітки за кордон. Рита тим часом переїхала до батька. Мені вдалося влаштуватися прибиральницею до однієї гарної сім’ї. Робота не важка, платили гарно. Я мала окрему кімнату, чітко окреслений графік роботи та один вихідний.
З роботою справлялася за кілька годин, решту часу шукала чим зайнятися. Якось помітила, що стосунки господаря та сина напружені. Хлопчику не вистачало батьківської уваги, от він і робив всякі витівки. Я вирішила попрацювати з дитиною. Мову знала, з такими ситуаціями раніше стикалася, тож знала, як зарадити.
Якось мій начальник помітив, що я часто розмовляю з його сином. Запитав у мене, що відбувається, я й розповіла, ким раніше працювала та чому вирішила допомогти. Стосунки між ріднею покращилися. Я отримала підвищення. Тепер займаюся репетиторством з декількома дітьми. Заробляю набагато більше. Додому повертатися не бачу сенсу, навпаки, планую забрати Риту до себе. Тут у дочки буде більше можливостей та шансів стати успішною.
Поки що доньці нічого не говоритиму. Нехай спокійно довчиться, а там побачимо.
