Добре, що він згадав про мої зобов’язання, а сам, коли покинув мене й маму про що думав. Щоб не подавати цьому чоловікові марні надії я одразу попередив, що у моєму житті місця для нього немає

Мої батьки розлучилися, коли я був у сьомому класі. Причина розриву стандартна – зрада.  Батько вирішив, що більше не кохає матір й завів стосунки зі своєю секретаркою. Декілька місяців він старанно приховував свій зв’язок, а коли ненька запитала прямо – зізнався. Того ж вечора зібрав свої пожитки, зайшов до мене в кімнату, щоб попрощатися, й покинув нас.

Хоч мати й подала на аліменти, але від тата я не отримував ніякої допомоги. Всі свої кошти він витрачав на нову пасію, а до рідного сина йому діла не було. Мама у мене жінка горда, тому не принижувалася перед тим зрадником. Не платить, той не платить самі впораємося.

Саме завдяки мамі я виріс хорошою людиною і всупереч тату знав, яким має бути справжній чоловік. Мама багато в чому собі відмовляла, щоб забезпечити мене усім необхідним. Багато і важко працювала аби я мав все те, що й однолітки. Я цінував її любов та турботу й всіляко допомагав.

На жаль, коли я закінчував навчання в університеті матері не стало. Я навіть не підозрював про те, що вона довгий час хворіла. Ненька ніколи не скаржилася на здоров’я. Все носила в собі. Для мене це була важка утрата. Моя дівчина Стефанія, допомогла мені пережити найстрашніше. Саме у цей час у моєму житті знову з’явився той чоловік, якого я колись називав батьком.

Прийшов на похорон, щоб попрощатися з колишньою дружиною та попросити прощення. Про мене теж не забувся. Підійшов, висловив співчуття, сказав триматися. Мені так хотілося вигнати його, послати куди якомога далі й більше ніколи не зустрічати. Знайшов коли сумління своє очищати.

Схоже батько не поспішав знову тікати із мого життя. Він почав навідувати мене чи не кожного дня. Був такий турботливий, постійно цікавився моїм станом здоров’я. Тоді я не витримав й прямо запитав що йому треба від мене. Добре, хоч цього разу він не прикидався турботливим татусем й сказав правду.

Після смерті матері квартира залишилася мені. Цю квартиру свого часу купили дідусь та бабуся по материній лінії. Тепер батько розраховував отримати свою частку від неї. Мовляв, він теж мав право на це житло. Зараз у нього важкі часи. Його коханка знайшла нового залицяльника й вигнала батька з дому. Тож я, як єдиний син, мушу його прихистити.

Добре, що він згадав про мої зобов’язання, а сам, коли покинув мене й маму про що думав. Щоб не подавати цьому чоловікові марні надії я одразу попередив, що у моєму житті місця для нього немає.

 

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

девять + восемь =

Добре, що він згадав про мої зобов’язання, а сам, коли покинув мене й маму про що думав. Щоб не подавати цьому чоловікові марні надії я одразу попередив, що у моєму житті місця для нього немає