Приїдуть знову восени, щоб машину завантажити харчами, а я нічогісінько не дам. Хай самі про себе дбають

Коли Микола зізнався, що має дівчину та планує одружитися я тільки зраділа. Давно уже чекала, коли син наважиться створити власну сім’ю та й онуків дочекатися хочеться.  Жили ми з сином лише удвох у моїй двокімнатній квартирі. Він нещодавно закінчив навчання, влаштувався на роботі й саме там познайомився з Катею.

Чесно зізнатися дівчина сина мені не сподобалася. Під час нашого знайомства вона поводила себе зверхньо, усім своїм виглядом показувала, що їй некомфортно у нашому помешканні. Ну звісно квартира старенька, ремонт давно не робився. Мабуть, ця дівиця очікувала побачити маєток чи палац. Моя думка Миколу не цікавила, він все ж таки одружився.

Після весілля молодята жили біля мене. Хоч невістку я і не любила, але заради своєї дитини готова багато відати. Тож квартиру залишила сину, а сама переїхала жити у село. Там у мене був батьківський дім. Довелося трішки попрацювати, щоб навести лад та кінцевим результатом я залишилася задоволеною.

Перший час поратися по господарству, саджати город, доглядати сад було не важко. Та чим старішою я ставала, тим менше роботи могла виконати. Син з невісткою приїжджали вкрай рідко. Влітку, коли я потребувала допомоги найбільше, вони й носа не показували. Їздити відпочивати на свої курорти.

А от коли приходив час готуватися до зими, вони тут як тут. Приїдуть, торби спакують, консервації наберуть й одразу назад. До себе мене також не запрошують. Востаннє я була в гостях у дітей, коли приїжджала у місто до лікаря. Проте мені навіть не запропонували залишитися на ніч. Невістка делікатно пояснила, що вони не чекали на гостей, тому кімнати вона не підготувала. Я повернулася додому.

Надіялася що хоч на день народження Миколи запросять, йому 30 років виповнювалося. Вранці зателефонувала, привітала його, а він навіть не заїкнувся про запрошення. Від сватів дізналася, що свято вони влаштували на славу, у ресторані відмічали. Їх також не запросили.

Я не розумію, чому діти не можуть знайти у своєму дорослому житті місця для власних батьків. Наближається весна, сезон городів стільки роботи потрібно зробити. До того ж дах почав протікати й літня кухня тріщить. Мені потрібна допомога сина, а він як завжди знаходить виправдання, чому не може приїхати. Доведеться знову сусіда просити. Хоч він мене виручає.

Для себе вирішила, якщо син знаходить на мене час тільки коли йому щось потрібно, то і я вчинятиму так само. Приїдуть знову восени, щоб машину завантажити харчами, а я нічогісінько не дам. Хай самі про себе дбають.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

семнадцать − два =

Приїдуть знову восени, щоб машину завантажити харчами, а я нічогісінько не дам. Хай самі про себе дбають