Моє дитинство на підлітковий пік припали на такий період, коли батьки постійно намагалися з’ясувати стосунки. Наскільки я зрозуміла із їхніх взаємних обвинувачень, їхній шлюб тримався виключно на нас з братом. Виходить вони жертвували особистим щастям лише для того, щоб діти росли у повноцінній родині. Враховуючи все пережите, не можу сказати, що їхнє розлучення якось би на нас вплинуло.
Найгірше, коли у свої розбирання вони втягували нас. Неодмінно потрібно було стати на чиюсь сторону, інакше вони б не заспокоїлися. Я рахувала хвилини до того моменту, коли закінчу школу та переїду жити окремо. Неабияк заздрила Жені, оскільки він старший, то першим покинув цю божевільню.
Щоб приходити додому якомога пізніше, я записалася на різну гуртки або допізна сиділа в бібліотеці. Та коли поверталася, мама уже чекала на мене у кімнаті. Вона приходила не для того, щоб поговорити про мої справи чи успіхи у навчанні. Перед сном я неодмінно повинна була прослухати лекцію у її виконанні про те, як важливо вибрати хорошого чоловіка. Особливу увагу потрібно звертати на те, щоб він мене любив, а не навпаки. Інакше доведеться жити так, як вона живе, бо папа її не любить.
Чесно кажучи мій мозок просто не витримував цієї балаканини й тоді я придумала хитромудрий план. Кожної суботи я ходила до репетитора з англійської мови. Хлопець був старшим від мене на 9 років, але дуже симпатичний та веселий. Не знаю, як мене це вдалося, але я його звабила й згодом дізналася про свою вагітність. Вибору у Вадима Романовича не було, довелося одружуватися.
Після весілля я переїхала жити до чоловіка й вперше за все своє життя спокійно лягла спати. Чоловік мій виявився надзвичайно чуйним та турботливим. Було так незвично прокидатися під звуки будильника, а не сварки батьків. Кожного вечора ми з чоловіком ходили гуляти, а на вихідних відвідували якесь цікаве місце. На ніч Вадим читав мені казки та історії англійською мовою. Казав, що так привчає дитину до другої мови. Коли народилася донечка, він просто з рук її не випускав, так не міг натішитися.
Дивлячись на свою сім’ю, я думаю, що доля вирішила змилостивитися наді мною. Тому за всі ті cтp _аждaння, які довелося пережити у батьківському домі, подарувала мені прекрасного чоловіка та спокійну донечку.
До речі, мама з татом так і не розлучилися, хоч постійно і стверджували, що залишаються одруженими заради нас з братом.
