Ми з Андрієм не були зразковою парою. Часто сварилися, то розходилися, то сходилися. Про наші стосунки можна було знімати реаліті-шоу. Вистачало і драми, й пристрасті. Попри такі гойдалки, коли хлопець зробив мені пропозицію, я без зайвих роздумів погодилася.
Новий сімейний статус на наші стосунки ніяк не вплинув. Як не могли знайти порозуміння, так нічого й не змінилося. Правда у нашій сім’ї відбулося поповнення, я народила прекрасного синочка Давида.
З народженням дитини вся моя увага зосередилася на немовляті. Андрій перейшов на задній план. Не знаю, що саме вплинуло на чоловіка, але через рік після народження дитини він зізнався, що має іншу жінку.
Для мене це був неочікуваний уд ар в спину. Я ніколи й подумати не могла, що Андрій здатен на таку підлість. Звісно, зради я пробачити не могла, ми розлучилися. Син допомагав мені пережити зраду й відірватися. Тато Давида жодної участі у його житті не брав. Я забезпечувала дитину фінансово й духовно. Виховання, догляд, розвиток – усе це на моїх плечах.
Після невдалого шлюбу я втратила віру у чоловіків. Нові стосунки не заводила чи то з остраху, що історія може повторитися, а можливо просто не могла довіритися особам протилежної статі. Через свою знайому продовжувала стежити за колишнім. Одного разу подруга розповіла, що Андрій одружився вдруге після народження доньки.
Цю розмову почув мій син. Він так серйозно подивився на нас, а потім заявив:
–Сподіваюся, хоч про якусь жінку він зможе подбати.
Мені стало так приємно та ніяково від слів Давида. Я ніколи не намовляла дитину проти батька. Коли він запитав про нього, відверто розповіла та навіть показала фото. Усі висновки стосовно батька він зробив самостійно. Тепер я певна, що не всі чоловіки однакові. Принаймні у мене підростає справжній джентльмен. Комусь із дівчат неабияк із ним пощастить.
