Діана ніколи не вирізнялася з-поміж інших дівчат своєю зовнішністю та вродою. Середнього зросту, з гострими рисами обличчя довгим носом та великими зеленими очима вона не могла привернути увагу хлопців чи викликати заздрість в інших дівчат. Коли дивилася на себе в дзеркало, гидливо відвертала погляд. До того ж мама любила побалувати дочку смачненьким. Тож до всього переліку недоліків варто додати й зайві кілограми.
Добре, що у школі дівчину не дражнили. Однокласники її поважали та гарно до неї ставилися. Діана ніколи нікому не відмовляла в допомозі та з усіма була привітною. На випускний довелося йти без пари та й романтичних стосунків у шкільні роки вона не заводила. Зате була змога зосередитися виключно на навчанні. Тож випускниця без проблем вступила до університету. Вчилася Діана на програміста й була єдиною дівчиною у групі.
Ніхто не очікував, що вона рано вийде заміж та Діана зуміла здивувати усіх. Ще на другому курсі отримала пропозицію від Андрія. Він працював лаборантом в університеті й одразу запримітив розумну та кмітливу студентку. Хлопець був старшим від неї на шість років. Діана декілька разів мала з ним розмову, виключно стосовно навчання. Ніяких особливих та теплих почуттів вона до нього не почувала. Тому отримавши пропозицію руки та серця дуже здивувалася, вони ж навіть на побачення не ходили.
Відповідь одразу не дала, попросила дати час на роздуми. На вихідних поїхала до батьків, розповіла про те, що сталося. Мати наполягала на одруженні, батько лише змигував плечима. Мовляв, твоє життя – тобі й вибирати. Діана не хотіла виходити заміж, але через вмовляння неньки погодилася. Весілля організували скромне, запросили лише найрідніших.
Після одруження Діана переїхала жити до Андрія. Він мав власну квартиру й жив окремо від батьків. Хоч із цим пощастило. Дівчина старалася бути хорошою дружиною. У квартирі було завжди прибрано та затишно. На плиті парували гарячі страви, у духовці на чоловіка чекала смачна випічка. Коли в гості приходила свекруха, Діана радо її зустрічала. Кликала до столу, приділяла увагу, розповідала про їхнє з Андрієм життя. Мати чоловіка не могла нарадуватися, яку ж хорошу дівчину зустрів її Андрій.
Все частіше жінка почала натякати на поповнення. Розповідала, як майстерно справлялася з сином у дитинстві, тож зможе допомогти. Якщо Діана втомлюватиметься, то може розраховувати на підтримку свекрухи. Молода дружина раніше не задумувалася про дітей. Хоч вони з Андрієм й жили добре, не сварилися, проте ніяких почуттів між ними так і не виникло.
Чоловік поводився відсторонено. Коли повертався додому, вони мовчки вечеряли. Потім він допізна дивився телевізор, міг навіть заснути на дивані. На вихідних зустрічався з друзями, дружині належної уваги не приділяв. Якщо у них з’явиться дитина, Діана розуміла, що вихованням займатиметься лише вона. Від чоловіка допомоги не діждешся.
Усе сталося само собою саме тоді, коли мало статися. Того вечора Андрій не відповідав на телефонні дзвінки. Зазвичай він попереджав, коли затримувався допізна й вона могла спокійно відпочивати. Цього разу щось сталося. Телефон Андрія був вимкненим, на роботі сказали, що він пішов ще о шостій годині. Найближчі друзі теж не знали, де її чоловік.
Від сильного хвилювання Діана втратила свідомість. Прийшла в себе уже в лікарні. Поруч був чоловік, дивився на неї незвичним поглядом, а тоді сказав, що вона вагітна. На запитання, куди він зник, відповів, що зустрічався з друзями, а телефон розрядився. Діана зрозуміла, що її обманюють й одразу здогадалася, що чоловік має коханку.
Про свої здогадки нікому не розповідала, але і йти від Андрія не збиралася. Не хотіла, щоб дитина росла без батька. Шість місяців удавала, що щаслива й з нетерпінням чекає на народження малюка. Чоловік особливого трепету від майбутнього батьківства не почував.
На 9 місяці дружина помітила, що чоловік уже декілька днів вчасно повертається з роботи. Не закривається у ванній кімнаті, коли до нього хтось телефонував й навіть забрав блокування з мобільного. Схоже, вони з коханкою розійшлися. Значить, вона прийняла правильне рішення, коли вирішила залишитися.
Коли почалися потуги, Діана уже була в лікарні. Донечку вона народжувала довго й болісно. Андрія поруч не було. Сказав повідомити, коли малюк з’явиться на світ. Уже в палаті до жінки підійшла незнайомка. Вона теж породілля, вчора хлопчика народила. Звали її Христина й вона була та сама колишня коханка її чоловіка.
Христя каялася, що не знала про сім’ю Андрія, думала, що він самотній. Коли повідомила про вагітність, він не особливо зрадів. Ще декілька місяців до неї походив, а потім й слід простиг. Якби знала, що так станеться, не залишала б дитину. Діані було шкода цієї дівчини, чому вона повірила, що та каже правду. Виходить, що Андрій став батьком двічі з різницею в один день, правда жодного малюка не бажав.
Діана підтримала молоду матусю й сказала, що не збирається після цього жити з чоловіком. Христина була вдячна за доброту й сказала, що не має наміру забирати сина. Вона вже написала на нього відмову. Після цих слів вийшла з палати й більше Діана її не бачила. Цілу ніч жінка не могла заснути. Дивилася на свою донечку й все думала про хлопчика, який лежить у ліжечку без маминого тепла та турботи. На ранок Діана твердо вирішила, що з пологового повернеться з двома дітьми. Звісно, вона розуміла, що попереду на неї чекатимуть важкі випробування й велика відповідальність. Проте вона впорається заради своїх дітей.
