Марину виховував тато, мами рано не стало. З дитинства дівчинка була привчена до роботи по дому та на господарстві. Батька у всьому слухалася та була гарною помічницею. Добру господарку виховав чоловік, перш ніж відпустив з дому у доросле життя.
Після закінчення школи Марина поїхала навчатися у місто. Вступила на державну форму навчання на факультет економіки. Жила на квартирі, яка належала татові ще до знайомства з мамою.
Саме під час навчання Марина й познайомилася з Віктором. Хлопець був старший, навчався на випускному курсі. Одразу після випускного взявся будувати власну справу. Тож, коли Марина отримувала диплом, її хлопець уже став успішним бізнесменом.
Через місяць пара одружилася. Марина переїхала жити до Віктора, батьківську квартиру здавала в оренду. Зайвою копійка не буде. Між молодими людьми панувала справжня гармонія. Все було б добре, якби не тато. Він телефонував дочці кожного дня, щоб дорікнути: «Чому з чоловіком до мене не приїжджаєте?» Робив тато це не тому, що сумував, Марина знала, що на емоції він скупий, просто хотів аби помічники в домі було.
Раніше Марина кожного місяця з’являлася у батьківському домі, щоб порядки навести, а відколи заміж вийшла, так про тата й забулася. За його версією. Важко було старому змиритися, що дочка тепер свою сім’ю має, а про нього зовсім не турбується.
З настанням весни Марина знала, що тато її просто так не залишить. Сезон городів, потрібно багато робити переробити. Не зможе папа з усім самостійно впоратися, знаючи, що дочка в місті відпочиває тим часом.
Дівчина розповідала про цю ситуацію чоловікові. Віктора вона лише розсмішила.
-Марино, ти ж не мала дівчина, щоб батька в усьому слухатися. Він чоловік ще нівроку, думаю, зможе сам з усім впоратися. Нам же його фрукти, овочі не потрібні. Я заробляю достатньо, щоб купити все необхідне. Так що не переймайся.
Марина можливо й заспокоїлася, якби батько сам не зателефонував:
-Дочко, на цих вихідних ви з зятем маєте до мене приїхати. Погода он яка гарна, треба город до посадки підготувати, картоплю перебрати, насіння посіяти.
-Тату, я не знаю, чи у Віті вийде, ти ж знаєш, він людина зайнята…
-Я знаю, що він мій зять і не просто так я дочку за нього відав! Якщо хоче мати зі мною гарні стосунки, то приїде, а як ні – будемо посварені.
Бідолашна дівчина не знала, як розірватися між двома чоловіками. З однієї сторони вона розуміла Вітю, він мав рацію, вона вже доросла. З іншої – тато стільки добра для неї зробив, на ноги поставив, а вона його хоче підвести.
Ввечері, коли чоловік повернувся додому, дружина вирішила серйозно з ним поговорити. Хотіла розповісти про дзвінок батька й попросити поїхати на вихідні до нього допомогти, але не встигла. Віктор, тільки зайшов до квартири, кинувся обіймати Марину та цілувати:
-Поглянь, що я маю для тебе.
Чоловік вручив Марині квитки на літак до Туреччини.
-Випала можливість відпочити. Ми ж з тобою в медовий місяць так нікуди й не поїхали. От виправляюся. Збирай речі!
Виліт мав відбутися в п’ятницю ввечері. Марина ще ніколи не бал закордоном – це така прекрасна можливість. Але що робити з батьком. Віктор помітив, що Марину щось гнітить:
-Тобі не сподобався сюрприз?
-Він прекрасний, я завжди мріяла десь побувати. Просто телефонував тато, йому наша допомога потрібна на ці вихідні.
-Марино, я вже тобі про це говорив. Я не буду гнути спину на городі, замість того, щоб насолоджуватися відпочинком. Ти ж мусиш вибрати або я, або тато.
Подружжя посварилося. Марина довго мучилася, не знаючи, як правильно вчинити. Все ж таки Віктор полетів на відпочинок сам, дочка поїхала допомагати татові. Коли повернулася додому її речі були спаковані.
-Що це? – запитала у чоловіка.
-Це твої речі, мені «татусева» донька не потрібна. Я думав, що моя дружина самодостатня жінка, яка вміє приймати власні рішення. Ми розлучаємося. Можеш повертатися до татуся.
Ось так через тата Марина втратила чоловіка.
