Свого часу Рита у класі була знаною красунею. Хлопці зізнавалися їй у коханні, а дівчата потайки мріяли бути схожою на однокласницю. Така надмірна увага неабияк лестила молодій дівчині. Тоді вона пообіцяла собі, що мусить досягти найбільших висот аби її ім’я й надалі промовляли з заздрістю.
Зі шкільних років Рити минуло не мало не багато 20 років. Жінка переросла своє поривання стати знаменитою та значущою. Сьогодні вона мати двох прекрасних діток й вважає, що це найбільше її досягнення. Не варто забуватися й про чоловіка. Іван просто душі в ній не чає, кохає, догоджає та у всьому підтримує.
Жила б собі жінка й далі спокійним життям, якби не дзвінок давньої подруги:
-Привіт, Ритко! Я вже боялася, що й до тебе не додзвонюся. Так багато наших змінили телефонні номери, попробуй тепер їх знайти.
-Привіт, Наташко! А я не одразу тебе упізнала. Багата будеш.
-Уже! Чотирьох бавлю, куди мені ще більше багатство. Я тут наших збираю на зустріч однокласників. Ти як маєш бажання прийти, досягненнями похвастатися, себе показати.
-Звісно! Неодмінно буду!
Що потягло її погодитися, Рита не знала, але вже добрі два тижні бігала по всіх магазинах у пошуках сукні, яка скриє усі недоліки фігури, після народження дітей, й до того ж надаватиме їй приголомшливий вигляд.
Сукня знайшлася не скоро, але як не намагалася втиснутися в неї Рита – марна справа. Консультант у магазині порадила купити корсет. З горем пополам жінка влізла в сукню й не могла намилуватися собою в дзеркалі.
-Кохана, ти незрівнянна! – зробив комплімент чоловік.
-Саме такої реакції вона й очікувала.
Нарешті настав той самий вечір. Багатьох Рита впізнала без зайвого напруження. Схоже, вона також не змінилася. Однокласники підходили до неї вітатися й неодмінно робили комплімент щодо зовнішності. Рита була собою задоволена, поки жінці не приспічило до туалету.
Як не намагалася вона звільнитися від міцного мотуззя корсета, не змогла. Вигадавши термінову справу, жінка повернулася додому, не дочекавшись навіть основної страви.
Чоловік допоміг дружині звільнитися. Рита видихнула з полегшенням. Дівчатка не переставали хихотіти, Іван теж ледь стримувався. Після такого невдалого досвіду, жінка вирішила більше не приховувати того, що має. Нехай її тіло не таке, як 20 років тому, але в душі, вона залишилася тією ж людиною.
