Брехуха, а не мати! Рік не цікавитись життям рідного сина, а потім не вилазити з його квартири, ніби сама відповідальна людина на цілому білому світі!

Зі своєю свекрухою я не мала добрих відносин. та що там, навіть її власний син з нею не мав гарних відносин. Коли ми з ним познайомились, він вже майже рік як не спілкувався з рідними. А мати, хоча її важко такою назвати, навіть не цікавилась, чи в сина є що їсти. Звісно, він був вже дорослим, міг сам себе забезпечити, проте всяке в житті стається.

Тож ми одружились, вже чекали незабаром на народження малюка, й тут об’явилась його сімейка. Вся така правильна та праведна. Вона хоч нічого такого мені й не зробила, проте після розповідей моїм чоловіком, яке в нього було дитинство, я не могла нормально сприймати його батьків. То нелюди якісь!

Останній місяць вагітності свекруха ніби накупилась. ЇЇ випихнути з нашої, на хвилинку однокімнатної квартири, було не реально. В мене від важкого живота постійно боліла спина, я не могла сидіти довго, нічого нормально робити, та й взагалі організм був втомлений, а потрібно було хоч трішки сил зібрати на пологи, і тут щей свекруха, яку обходити потрібно. Я вирішила лягти в лікарню, терпіти її присутність сил не було. Та моєму щастю довго не судилось тривати. Малюк вирішив народитись через три дні після запису.

Ще три дні ми полежали в палаті разом з нашою донечкою, лікарі поспостерігали, чи все добре, адже народилась трішечки раніше терміну, констатували, що все чудово, та виписали нас додому. Я була втомлена. Мабуть, навіть виснажена. Сподівалась, що зможу хоч нормально поспати вдома, поки чоловік поряд, але не так то все просто.

Через дві години. Як ми приїхали нарешті додому, приперлась свекруха. Вибачте, але по іншому просто назвати то ніяк інакше не можу! Ну хіба так можна?! Хіба вона сама не народжувала? Не знає, як то важко та як хочеться побути в найближчій родині, а не з нерідними батьками?! До того ж в житті не повірю, що вона вся така відповідальна та так сильно любить онучку, коли може рік не цікавитись життям рідного сина! Та й взагалі, має бути елементарна тактовність! Припертись коли тобі заманеться не можна! Навіть якщо типу допомогти! В першу чергу я б запитала у своєї мами. Акцентую – запитала! Бо ота свекруха то як ведмежа послуга!

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Брехуха, а не мати! Рік не цікавитись життям рідного сина, а потім не вилазити з його квартири, ніби сама відповідальна людина на цілому білому світі!