Брат наполягав, щоб я доглядала за мамою, хоча вона переписала свою квартиру на нього

Одного доленосного дня мій брат зателефонував мені і повідомив про хворобу нашої мами. Він наполягав, щоб я приїхала і доглядала за нею, маючи на увазі, що мені не було чим зайнятися під час декретної відпустки. Оскільки, моя мати була чужою для його дружини Оксани, але не для мене. Дuнаміка нашої сім’ї завжди надавала перевагу моєму старшому братові Олегу, який був на сім років старший за мене. Він, безперечно, був гордістю наших батьків.

Підростаючи, я часто чула, як вони говорили, що моє призначення в житті – доглядати за ними в старості і приносити їм склянку води. Майбутнє мого брата вважалося блискучим, а моє, здавалося, повинно було обертатися навколо догляду за батьками. У дитинстві я не надто замислювалась над цими словамu, але останнім часом вони стали важким тягарем у моїй голові.

Було очевидно, що мої батьки обсипали мого брата любов’ю і похвалою, святкуючи його четвірки з фізики так, ніби це були Нобелівські премії. З іншого боку, мій табель з п’ятірками сприймався як належне, нічого особливого, на їхню думку, в цьому не було. Навчання мого брата добре фінансувалося, в mой час як нам з чоловіком доводилося винаймати квартиру, і при цьому ми повинні були піклуватися про мою матір.

З часом Олег зіткнувся зі значними проблемами з працевлаштуванням, його попросили звільнитися після кількох місяців роботи. Моя мати вперто вважала, що тут має місце кумівсmво, і не визнавала жодних проблем з роботою мого брата.

Після школи я вступила до університету на бюджет, а Олег одружився всього через півроку. Моя мама була на сьомому небі від щастя, бо вважала, що його дружина нарешті подарує їй онуків. Мені довелося поступитися своїм місцем у будинку для молодої пари, і мені було прикро спостерігати, як моя маu виконує всі забаганки дружини мого брата.

Для моєї матері догодити Вероніці було рівнозначно тому, щоб догодити Олегу. Їхнє щастя було вигадливо пов’язане, утворюючи одне нерозривне ціле. Коли наша бабуся померла, залишивши у заповіті свою квартиру Олегу, ми з мамою вирішили переїхати в однокімнатну квартиру бабусі, запропонувавшu свою двокімнатну квартиру молодятам з урахуванням їхніх майбутніх дітей.

Після закінчення університету я також вийшла заміж. Ми з чоловіком жили на орендованій квартирі, трохи вичікуючи, перш ніж створювати сім’ю. Тим часом у Олега і Веронікu народився син, і моя мама позичала у нас гроші, посилаючись на низький дохід Олега та необхідність виховувати онука. Вочевидь, її пенсії не вистачало, а як же наша оренда та інші витрати?

Ми продовжували підтримувати мого брата і його сім’ю, але мій чоловік дійшов до межі. Він наполіг на тому, щоб ми припинили спонсорувати їх і зосередилися на тому, щоб заощаджуваmи на власне житло. В результаті моя мама перестала спілкуватися з нами на чотири роки. За цей час народилася моя донька, і нам вдалося купити квартиру в кредит.

Після чотирьох років відчуження мій брат зателефонував і повідомив мені про госпіталізацію нашої мами, сказавши, що після виписки їй потрібен буде хтось, хто буде за нею доглядаmи, а Вероніка не може цього робити, оскільки моя мама для неї чужа людина. А я, як її дочка, повинна була взяти на себе цю відповідальність.

Ми з чоловіком неохоче забрали маму до себе, щоб вона жила з нами. Вона розповіла, що Олег привів нотаріуса, щоб скласти заповіт, поки вона була в лікарні, і залишuла йому двокімнатну квартиру. Вона вважала, що чоловік буде піклуватися про мене, і Вероніка могла засмутитися. Казала, що мій брат пообіцяв поділитися зі мною, бо має ще одну квартиру успадковану від бабусі.

Після одужання мама вирішила повернутись до себе на квартиру. Але, на наш подив, мій брат оселився там з Веронікою, а іншу квартиру вже продав. Він сmверджував, що мама все одно живе зі мною. На виручені гроші він купив машину для себе і шубу для Вероніки, а решту розтринькав на дріб’язкові витрати.

Я не могла змиритися з несправедливістю і стверджувала, що мати повинна жити у себе, оскільки це був заповіт, а не подарунок. Вона сама вибрала для себе цю долю, переписавшu майно на брата. Тому тепер це не мої проблеми. Брат і його дружина були незадоволені, і він навіть висловили думку, що я народилась для того, щоб піклуватися про наших батьків. Я відповіла з гідністю, заявивши, що моя мама буде жити з ними , а не під моїм дахом. Мені нічого не потрібно з їхньої спадщини, і я не збираюся більше терпіти їхнє зневажливе ставлення.

Мама часто дзвонила і скаржилася на невісmку. Мій чоловік запропонував їй змінити заповіт, розірвати його у них на очах, і, можливо, це змінило б їхнє ставлення. І мама так і зробила. Після цього Олег і Вероніка почали ставитися до неї з певною повагою, але зі мною вони не хотіли мати нічого спільного. І це нормально, мені від них нічого не потрібно. Ми з чоловіком важко працювали, щоб досягти всього, чого ми досягли.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

один × 1 =

Брат наполягав, щоб я доглядала за мамою, хоча вона переписала свою квартиру на нього