Більшість наших рідних та друзів казали, що син схожий на дружину, проте тепер у моїй голові закралися сумніви: «А якщо це не моя дитина?»

Ми з дружиною ось уже вісім років, як одружені. Живемо, як і інші подружні пари. Інколи сваримося й не можемо порозумітися, потім миримося та кохаємо один одного ще сильніше. Одружилися ми досить рано. Чесно зізнатися не планово, Вероніка завагітніла, а, як і годиться чоловіку, зробив дівчині пропозицію.

У 18 років ми стали батьками хлопчика. Арсен ріс здібним хлопцем. З дитинства був допитливим та активним. Цікавився усім, що його оточувало. З другою дитиною ми не поспішали, хотіли хоч трішки пожити для себе. Розмову на цю тему підняли, коли сину виповнилося 8 років. У такому віці Арсен уже міг сам про себе подбати та й і меншу дитину можна буде малому довірити.

Оскільки перший малюк не запланований, ми очікували, що і з другою дитиною проблем не буде. Та щось таки не вдавалося. Пів року марних спроб привели нас у лікарню. Після усіх необхідних аналізів та обстежень з’ясувалося наступне: Вероніка цілковито здорова, її тіло готове до зачаття та виношування ще однієї дитини. А от у мене були проблеми. Лікар повідомив, що я безплідний. Звісно, я розсміявся та пояснив, що це якась помилка, бо у мене уже є син. Мені пояснили, що помилки бути не може, проте є винятки.

Додому я повернувся сам не свій. Не знав чи варто розповідати про це дружині. Вирішив змовчати, натомість почав придивлятися до сина. Арсен не був схожим на мене взагалі. Більшість наших рідних та друзів казали, що син схожий на дружину, проте тепер у моїй голові закралися сумніви: «А якщо це не моя дитина?»

Думати про все це я припинив, коли Вероніка повідомила довгоочікувану новину – вона знову вагітна. Я спершу зрадів та не міг дочекатися, коли знову візьму на руки свою кровинку та потім слова лікаря прозвучали у моїй голові: «Ви безплідний». Моя радість була затьмарена сумнівами.

Я не міг спокійно спати та їсти. Мені потрібно знати, що дружина чесна зі мною. Скоріше всього доведеться робити тест ДНК. Єдина проблема – це потрібно зробити цілком таємно, бо якщо Вероніка довідається, розлучення нам не уникнути.

Я люблю дружину, люблю сина та ще ненароджену дитину. Але я не хочу все життя жити у сумнівах. Сподіваюся, це все просто помилка лікарів і моє життя не зміниться після отримання результатів.

 

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

19 + один =

Більшість наших рідних та друзів казали, що син схожий на дружину, проте тепер у моїй голові закралися сумніви: «А якщо це не моя дитина?»