З Вікою ми одружилися, коли були ще студентами. Власного житла я не мав, тому після весілля довелося йти в зяті. Жити ми почали з батьком Віки Арсеном Сергійовичем. Чоловік мав власний будинок в передмісті. Жив він там сам, оскільки тещі не стало ще до нашої з Вікторією зустріччю.
Спершу життя було тихим та мирним. Та згодом тесть почав показувати характер. Схоже, він хотів показати мені, хто в домі господар. Все, що я робив критикувалося. То не так цвях забив, лампочку вчасно не поміняв, автомобіль його відремонтувати не можу. Не чоловік, а ледар.
Коли я не реагував на такі дрібні зауваження, він тис на болюче. Казав, що справжній чоловік після весілля приводить дружину у власний дім, а я не зміг. Отже, непутящого Віка обрала для життя. Після народження онука в нашому житті нічого не змінилося. Лише мені довелося заробляти ще більше, щоб сім’я нічого не потребувала. Так тепер я теж безсовісний, бо допізна затримуюся на роботі й з дитиною не допомагаю.
Добре, що дружина мене підтримувала. Якби не Вікторія, я б уже давно з’їхав на орендовану квартиру. А так дружина просить потерпіти, бо не можемо зараз дозволити собі додаткові витрати, бо вона знову вагітна.
Щоб хоч трішки перепочити від постійних зауважень, інколи мені вдається вирватися до своїх батьків. Востаннє, коли я їх провідував трапилося страшне – не стало мого дідуся. Мама повідомила, що своє майно він заповів мені. Жити в селі Вікторія точно не захоче, до того ж мені буде далеко добиратися на роботу. Я прийняв рішення будинок продати, а на вторговані гроші зробити ремонт у будинку тестя. У нас скоро народиться ще одна дитина, тож потрібно підготувати дитячу.
Витратив все до останньої копійки, ще й довелося потягнути зі своєї заначки. Арсен Сергійович від ремонту не відмовився, дозволив все облаштувати на наш смак. Та коли ми закінчили, заявив, що вирішив заповісти цей будинок своєму молодшому сину. Я був неприємно вражений. Навіть не знаю, як це назвати. Віка також вважає, що батько вчинив не красиво.
Її брат живе окремо, має власну трикімнатну квартиру. Для чого йому ще й будинок? Микола від спадку не відмовився. Натомість попередив мене, щоб потроху шукав житло, бо жити у цьому домі він нам не дозволить. Нехай буде так, але хто поверне мені витрачені гроші на ремонт й витрачені нерви?
