Зі своєю подругою Наталею ми зустрічалися вкрай рідко. Постійно робота, домашні турботи, що немає коли й поговорити. Наближалося свято Миколая, а Наталя хрещена мати моєї донечки Насті. Вона зателефонувала вранці й попередила, що ввечері хоче до нас навідатися в гості. Принести подарунок похресниці та й просто посидіти за чашечкою кави.
Звісно я не була проти, але незапланованих зустрічей дуже не любила. У квартирі справжній безлад. Генеральне прибирання я влаштовую у вихідний. В холодильнику миша повісилася, приготовленого нічого немає. Ще ж потрібно поїхати на роботу, Настя в садочок, а потім встигнути до приходу гості зробити видимість хорошої господині.
З роботи я вислизнула раніше, одразу поїхала за дочкою в садочок. Разом ми відправилися до магазину по продукти. Зазвичай Настя гарно себе поводить й не капризує, але сьогодні все проти мене. Дочка влаштувала істерику, бо захотіла якусь дорогезну ляльку. Я пояснювала їй, що не маю на це грошей.
Покупці почали скоса на мене поглядати. Інші матусі перешіптувалися між собою і я знала про що; «Оце мати! Власну дитину не може заспокоїти». Мої нерви почали здавати і я насварилася на дитину. До мене підійшла якась жіночка й попросила про послугу. «Ще цього не вистачало» – подумала я про себе, але вголос запитала чим можу допомогти.
-Я хочу купити ляльку для вашої дочки. Скоро свято Миколая, нехай буде дитині подарунок.
-Але ж це якось незручно та й лялька надто дорога – мені було ніяково, адже я не розуміла намірів цієї жінки.
-Моєї донечки не стало три роки тому саме напередодні свята. Щорічно я роблю подарунок незнайомим діткам в пам’ять про неї.
-Співчуваю вашій утраті. Якщо вам стане легше, то звичайно.
Ця незнайомка дійсно купила для Насті ляльку, дочка вийшла з магазину невимовно щаслива, а я не могла стерти з пам’яті нещасний образ тієї жінки. Тоді я подумала про свою поведінку. Сьогодні з самого ранку сварюся на дитину, бо сама не встигаю щось там зробити. Та хіба це має значення? Головне, щоб моя дівчинка посміхалася.
Я відпустила ситуацію з кумою, що буде, то буде. Не встигну приготувати вечерю чи прибрати в домі – не біда. Наталя не чужа нам людина, повинна зрозуміти. Тим більше сама жінка й мати, хіба вона не знає все про хатні турботи. Потрібно ставитися до життя простіше, а то ми, люди, любимо все собі ускладнювати. Добре бути дитиною, купили ляльку й життя прекрасне.
