Я сільська дівчина й ніколи цього не приховувала. Після закінчення навчання переїхала жити у місто, оскільки вступила до університету. Їздити кожного дня додому не варіант, тому батьки допомагали мені орендувати квартиру.
На четвертому курсі вирішила перевестися на заочну форму навчання й влаштуватися на роботу. Саме на роботі й познайомилася зі своїм нареченим Назаром. Наші стосунки розвивалися так стрімко, що уже через два місяці я дізналася про свою вагітність. Розповіла хлопцеві й тієї ж миті отримала пропозицію руки та серця.
Взагалі то ми не планували влаштовувати святкування. Думали просто розписатися й відсвяткувати у колі рідних. Проте мама Назара була іншої думки. Вона вважала, що на таку подію варто запросити усіх рідних, знайомих, друзів та колег. Словом у списку гостей опинилося 170 осіб. Що найцікавіше – з мого боку там запрошених не було.
Одного разу, коли ми розв’язували чергове питання підготовки свята я запитала у свекрухи, як так вийшло, що у її списку запрошених немає нікого із моєї рідні. Її відповідь привела мене в ступор:
-Дитинко, ми влаштовуємо святкування для поважних гостей. Адже усі наші рідні гарно влаштувалися в цьому житті. Твої батьки навіть уявлення не мають, що таке ресторан, тож не думаю, що буде доцільно запрошувати їх на весілля. У селі ж досі звикли робити весілля у шалаші? Ми покличемо їх на другий день.
Тобто за логікою цієї жінки, якщо люди живуть у селі, то тями не мають, як поводити себе серед інших людей. Тим більше коли мова йде про ресторан. Аякже вдома батьки їдять руками й не знають, що таке серветки. Куди ж їх до поважних гостей пускати. Я не збиралася терпіти таке відношення до моїх батьків, тому одразу поставила матір Назара на місце:
-Звісно, я розумію ваші хвилювання. Щоб вам не було соромно, то і я на весілля не прийду. Може ви не зрозуміли, але я також із села.
Вона аж в лиці помінялася, коли почула таке від мене. Схоже ця жіночка не звикла чути, коли їй перечать. Все ж таки довелося робити по-моєму. Тож список їхніх гостей скоротився і я мала змогу покликати й свою рідню.
До речі, весілля минуло не без пригод. Свекор трішки перебрав й перевернув весільний торт. Хотів попросити вибачення й пішов видирати мікрофон в тамади. Свекруха ледве його заспокоїла. От вам і містяни.
