З Наталею ми зустрічалися з першого курсу університету. Під час останнього року навчання, з’їхалися та почали жити разом. Ми дотримувалися спільної думки, що перед тим, як пов’язувати себе шлюбними тенетами, варто спробувати поєднати побут. Обоє залишилися задоволені. Наталя готувала смачну вечерю й підтримувала домашній затишок. Я забезпечував нас фінансово й влаштовував коханій побачення.
Більшість часу ми проводили вдома наодинці. На вихідних зустрічалися з друзями. З моїми батьками бачилися лише на свята, а от Наталя зі своїми взагалі не спілкувалася. Сім’я коханої була дещо скупуватою. Наташа ще з 13 років забезпечувала себе самостійно. Не допомагали їй навіть тоді, коли вона вступила до університету та переїхала жити у місто.
Одна, без друзів, знайомих та допомоги Ната призвичаїлася до життя у місті й змогла обходитися без рідних. Коли у дівчини померла бабуся, за заповітом старенька залишила своє майно онучці, але батьки Наталі не дали доньці стати спадкоємицею. Не знаю, яка там історія трапилася, але після того випадку моя дівчина припинила спілкуватися з батьками.
Ми прожили пів року разом, коли я зробив Наталі пропозицію. Разом вирішили не влаштовувати великого святкування. Просто розписатися. Звісно, я розумів, що дівчина хоче побути у весільному вбранні й мати фото на пам’ять, тому ми вирішили вчинити так. Піти до РАГСу разом зі свідками, обмінятися обручками, зробити фотосесію й потім відсвяткувати з друзями у ресторані.
Про те, що виходить заміж Наталя батькам не розповідала. Мої знали, що ми хочемо відсвяткувати з друзями, тому пообіцяли, що прийдуть лише до РАГСу, привітають нас й повернуться додому.
Не знаю, яким чином та через кого, але батьки нареченої розвідали, що ми плануємо одружитися. Яким же здивуванням було побачити їх, коли ми вийшли з будівлі РАГСу. Мої батьки нас привітали, вручили кругленьку суму й пішли додому. Наталя не надто зраділа появі рідні. Вона пояснила їм, що святкування не буде. Мало того, що вони приїхали без запрошення, так ще й привезли з собою пів села. Своїх кумів, сусідів, знайомих. Назбиралося людей 14.
Ситуація вийшла незручна. Ми не знали, як спекатися їх. Я спробував пояснити, що святкування не буде й після фотосесії ми розійдемося. Батьки Нати вирішили, що ми обманюємо й не відходили від нас ні на мить. Вони усім гуртом поїхали з нами на фотосесію. Навіть влізли у декілька кадрів. Мені довелося доплачувати фотографу та перепрошувати за незручності. Після фотосесії Наталя знову сказала рідні, що святкування не буде, але вони попрямували за нами далі.
У ресторані все було зайнято. На нас чекав столик на чотирьох осіб. Навіть якби ми хотіли вмістити сюди усіх непроханих гостей – нічого б не вийшло. Теща почала сваритися з адміністратором та вимагати, щоб їх розсадили. Ми не знали, як її заспокоїти. Зрозумівши, що їм таки нічого не світить, гості почали розходитися. Залишилися лише батьки Нати. Вони почали звинувачувати мене в тому, що я посварив їх з дочкою. Потім обізвали мене скнарою, який не захотів влаштувати нормальне святкування й розчаровані пішли до виходу.
Дружина плакала пів вечора. Нам ледве вдалося її заспокоїти. Настрій остаточно був зіпсований. Ці люди примудрилися й тут накапостити й зіпсувати дочці такий важливий день.
Я вважаю, що Ната не зробила нічого поганого. Після тієї ситуації зі спадщиною та їхньої поведінки, взагалі не бачу жодної причини, щоб підтримувати з ними стосунки. Сподіваюся, що ці люди більше не втручатимуться в наше життя й дадуть дівчині спокій. Важко уявити, що буде далі, якщо вони зараз примудряються все нам псувати.
