Як ми з татом школу мені обирали. Насправді це був цілий квест. Хоч батьки й були з гарним достатком, могли дозволити віддати мене в приватну школу, та не робили цього. Батько завжди повторював, що є звичайні школи, в яких навчання ні чим не гірше. Ось тільки беруть там менше фінансово. До того ж в таких закладах діти ростуть та пізнають справжнє життя, аніж у приватних, де за гроші тобі й дупу когось наймуть витирати.
Одягалась моя родина також непримітно. Мабуть, тому батьки і мали гарний достаток, що не велись на маркетинг та тренди в моді носити тільки бренди.
Коли ми приходили до школи ознайомлюватись, практично всі вчителі спершу ставились зневажливо до нас, адже по вигляду грошей ми багато не мали. Та це продовжувалось рівно до того моменту, поки батько не діставав свою візитну картку, де вказана посада. В цей же момент ми ставали почесними гостями, яких дуже хочуть бачити саме у їхній школі. Батька дратувало таке ставлення, тож варіанти, де до нас підлещувались відразу відпадали.
Тож так ми проїздили цілий день, аж поки приїхали в останню школу-ліцей на окраїні міста. З порогу було зрозуміло, що які б кошти чи зв’язки ми не мали – без різниці. Вчишся гарно, нормально поводишся і це головне.
Якось на першому місяці навчання в новій школі, я став свідком бійки. Як потім виявилось, синок багатого татуся місцевого розливу, хотів доказати однокласнику, що той апріорі кращий нього. Починаючи від того що народився в багатій родині, закінчуючи кольором волосся. Звісно, його батьків викликали до школи, та обіцяли відрахувати за неналежну поведінку. Той мав як мінімум перепрошувати перед однокласником. На що задирака пирхнув, та сказав що й не подумає цього робити. Тут же батько протягує директору товстенький конверт з грошима. Та ту я здивувався найбільше. Директор взяв ці гроші та швиргонув в обличчя наглій сімейці.
– Гроші не вирішують все!Ви не туди прийшли, щоб бійки грішми замазувати. Ваш син вчинив вкрай погано, та уроку з цього не виніс, так само як і ви! Забирайте свої гроші, свого сина та геть із моєї школи, таким як ви тут не раді!
Чоловік аж оторопів від слів директора, а мене почала розпирати гордість. Ще залишись принципові люди. Світ ще має шанс на нормальне та справедливе існування. Та чи насправді гроші є справжнім багацвом?
Забирайте свої гроші, свого сина та геть із моєї школи, таким як ви тут не раді! Чоловік аж оторопів від слів директора, а мене почала розпирати гордість.
