Я одружений вже більше 15 років, і останнім часом відчував, що щось не так. Початкова іскра, яка об’єднала нас, з часом, здавалося, згасла, і я виявив, що мене дедалі більше драmують найелементарніші речі в моїй дружині. Її звички, які колись були милими, стали набридливими, і здавалося, що наш зв’язок зникає.
Намагаючись знайти якусь ясність і дистанціюватися від цієї ситуації, я прийняв важке рішення погодитися на пропозицію роботи за кордоном. Я думав, що, можливо, зміна обстановки і знайомство з іншим менталітетом допоможуть мені відновити свою перспективу. Я не знав, що це рішення nриведе мене на несподіваний шлях самотності та самопізнання.
Живучи в чужій країні, в оточенні незнайомих обличь і звичаїв, я відчував глибоке почуття ізоляції. Мовний бар’єр лише посилював моє відчуття відчуження. Однак серед цієї самотності я знайшов розраду в комnанії іншої жінки, також заробітчанки, яка поділяла мій досвід і розуміла мої почуття.
Чим більше часу ми проводили разом, тим більше між нами розквітав зв’язок. Це було схоже на ковток свіжого повітря, новознайденого щастя, яке, як мені здавалося, було вmрачено назавжди. Я почав уявляти собі життя з цією жінкою і навіть подумував про те, щоб залишити свою сім’ю.
Але з часом я почав помічати ті самі недоліки, що й у стосунках з дружиною. Прості речі, які колись здавалися буденними, знову почали мене дратувати. Маленькі особливості, які я спочатку вважав чарівними, тепер діяли мені на нерви. До мене дійшло, що проблема була не в дружині чи моїй новій коханці, а в мені самому.
Я переніс своє невдоволення і незадоволеність з мого шлюбу в ці нові стосунки, помилково думаючи, що зміна зовнішніх обставин вирішить все. Це був тривожний дзвінок, усвідомлення того, що трава не завжди зеленіша на іншій стороні.
З цим новим розумінням я знав, що не можу продовжувати йти цим шляхом.Я передумав подавати на розлучення і вирішив повернутися додому, щоб подивитися правді в очі. Коли я переступив поріг свого будинку, мене накрила хвиля ностальгії.
Побачивши свою дружину знову, я усвідомив, як добре вона завжди ставилася до мене. Її дивацтва і звички, які колись дратували мене, раптом здалися мені тими самими речами, які робuли її унікальною і привабливою. Саме в той момент я зрозумів, що сприймав її як належне. Я підійшов до неї і міцно обійняв.
Зрештою, моя подорож за кордон і стосунки, які я там зав’язав, стали сали фундаментом особистого самоаналізу. Я зрозумів, що справжнє щастя і реалізація приходять зсередини, і що саме наша перспектива і ставлення формують наш досвід, а не люди чи обставини, які нас оточують.
