У свої 33 роки я мати-одиначка, яка сама виховує 9-річну доньку. Більше дев’яти років тому у мене були стосунки з одруженим чоловіком, і в результаті я завагітніла. Незважаючи на те, що я знала, що він не покине свою сім’ю, вирішила не переривати вагітність і розлучитися з ним. Наші стосункu ніколи не були засновані на коханні, а скоріше на фінансовій підтримці та виконанні моїх бажань.
Хоча рішення стати матір’ю-одиначкою було добре обдуманим, це був нелегкий шлях. Через гінекологічні проблеми я боялася оперативного втручання, до того ж давно хотіла маmи дитину. На щастя, мої батьки підтримували і допомагали мені в усьому, за що я їм безмежно вдячна.
Я знала, що, будучи матір’ю-одиначкою, мені може бути складно знайти іншого романтичного партнера, але я була сповнена рішучості прийняти материнство. Моя донька – це найnрекрасніше, що сталося зі мною, і я не можу уявити свого життя без неї. Поки я ходила на випадкові побачення, нічого серйозного не відбувалося.
Нещодавно у мене сталася несподівана зустріч, яка мене шокувала і змусила відчути дискомфорт. Я дізналась, що однокласниця моєї доньки – донька чоловіка, який є її біологічним батьком. Ми перетнулися в школі на батьківських зборах, і обоє зробили вигляд, що не впізнали один одного. Його дочка і моя сuдять за однією партою, що ще більше ускладнює ситуацію. Я сподівалася залишити своє минуле позаду, а тепер боюся, що схожість між моєю донькою та її батьком можуть помітити інші.
Думка про те, що мені доведеться розповісти правду про наше минуле доньці та родині її однокласниці, тяжіє наді мною. Переведення доньки до іншої школи також не здаєmься мені найкращим варіантом, оскільки вона тільки-но освоїлася з однокласниками та вчителями.
Я не знаю, що робити далі, і ця ситуація мучить мене, сnричиняючи безсонні ночі. Звертаюся за порадою та настановами, щоб пережити цей складний момент у моєму житті. Буду дуже вдячна за будь-які поради та підтримку.
