Я народилась в маленькому селі, там виросла, закінчила школу та поїхала навчатись до Києва. Родина в мене прямо скажімо, не заможна. Довелось прикласти не мало зусиль, щоб вступити на бюджет. Контракт нам був би просто не під силу. В університеті я познайомилась зі своїм тепер вже чоловіком. Як-то в тій казці буває бідна попелюшка зустрічає багатого принца на білому коні.
На початку, аж до нашого одруження, я не знала, що він був при грошах. Так, дарував мені квіти, інколи прикраси, але я не придавала тому значення, всім дівчатам таке дарують.
Наш шлюб триває близько одинадцяти років. Не сказати, що вони стали для мене тими самими найкращими. Скоріше інколи непоганими, а інколи просто невимовно тяжкими. Сашко, мій чоловік, людина дуже хороша, проте легко піддається впливу зі сторони. особливого впливу своїх нахабних батьків, які не мають ні найменшого розуміння слова “совість”.
Сашко ніколи не дорікав мені моїм походженням. Що я з бідної родини, чи то пришла на все готовеньке. Він піклувався про мене, і це було щиро, я це бачила. А от його батьки мене мало не ненавиділи. І це те, що зробило моє подружнє життя не щасливим, а непоганим.
Свекруха постійно при мені дзвонила до своїх подруг, та розповідала, яка ж я погана. За душею ні копійки, а вийшла за її любого синочка. Дім в мене ніби смітник, і готую паскудно. Хоча, маю відзначити, оту “паскудну їжу” вона з’їдала до останньої крихти, ще й додому брала, якщо лишалось.
Я намагалась не сприймати те все близько до серця, Саша постійно просив звернути матері. Рано чи пізно вона перестане таке робити та прийме мене в родину. Я чекала. Довго. Проте моєму терпінню прийшов кінець. За одинадцять років я спромоглась своїми силами стати директором філіалу одного з провідних журналів. Без зв’язків та чужої допомоги. Мала гарну зарплатню та обросла хорошими зв’язками. Проте свекрам і того було замало. Видно, їх провокувало саме моє походження – обірванка з села. Краще ж було б знайти рівню їхньому сину, відразу з багатої родини.
У нас з Сашею неодноразово були розмови про це, я просила, щоб він притримав своїх батьків, бо для мене це важко. Я сама розуміла, що знаходилась тоді на рівень нижче від нього, і це їло мене з середини. Це стало причиною, чому після останнього візити свекрухи ми посварились, та я сказала, що хочу розлучення.
Гадаю, для Сашка це не було великою новиною. Наші відносини давненько почали холонути. Того ж дня я взяла валізу, склала речі, які купила виключно своїм коштом, та пішла до готелю. Далі нове життя. Я більше ніколи та нікому не дозволю дивитись на мене звисока.
