Мої батьки я та молодша сестра жили в селі. Після закінчення школи, вступивши до університету, додому я більше не повернувся. Так і осів у великому місті. Згодом зустрів Сніжану, ми одружилися та стали батьками двох прекрасних донечок.
Оскільки з малими дітьми особливо не наїздишся, з рідними я зустрічаюся не часто. Сестра також вийшла заміж. Вони з чоловіком живуть біля наших мами й тата. Тож я спокійний, що є кому за ними приглянути.
Коли настала весна й розпочалися перші теплі дні ми з дружиною порадилися та вирішили навідати стареньких. Дружина була в декретній відпустці, а я відпросився з роботи на 3 дні. Батьків попередив, що ми маємо намір приїхати в гості. Вони невимовно зраділи, майже рік не бачилися.
Перед поїздкою ми купили багато смаколиків та подарунків. Через три години уже були на місці. Я очікував, що нас зустрінуть, як довгоочікуваних гостей, одразу покличуть до столу. Натомість тато вручив мені сапку, дружині насіння та провів на город. Хотів, щоб ми допомогли посіяти городину.
Чесно зізнатися, я страшенно розлютився. Що він хотів показати своїм вчинком. Невже не можна було зустріти нас нормально, а вже завтра просити про допомогу. Більше того сестра та чоловік мешкають у цьому домі й теж повинні бути приручені до роботи.
Закінчивши саджати ми зі Сніжаною пішли до будинку. Поки я наглядав за дітьми, дружина допомагала матері та сестрі рихтувати страви на стіл. Знову ж таки, по наш приїзд я попередив заздалегідь, а вони навіть не змогли самостійно на стіл накрити.
Погостювали ми недовго. Через два дні повернулися додому. Вже дорогою Сніжана сказала мені, що більше до моїх батьків ні ногою. З таким ставленням краще вже залишатися рідними на відстані. Я її підтримую.
