Я ріс поміж хлопців. У батьків окрім мене було ще двоє синів. Старші брати взяли мене у свою компанію, коли я підріс. Тож не на словах знаю, яким шибениками бувають хлопчаки. Зараз, коли згадую наші пригоди охоплює приємне почуття ностальгії, а ще співчуття до мами. Уявляю скільки хвилювань ми їй принесли.
Мої брати давно вже одружені й навіть встигли стати татусями. Я двічі хрещений тато для обох братів. Племінників дуже сильно люблю. Часто проводжу з ними вільний час, інколи забираю малих розбишак до себе на вихідні, щоб їхні батьки мали змогу відпочити та побути наодинці.
Я експерт у сучасних мультиках, знаю, яке Лего краще їм сподобається. Якій їжі вони надають перевагу, який одяг вважають зручним та крутим та про які подарунки мріють на день народження.
Щодо свого майбутнього сина можу бути спокійним, ми швидко налагодимо стосунки та й з братами малому пощастить. Хоч одружуватися я й не поспішав, але життя частенько вносить свої корективи у наші плани. Моя колега Марія давно поклала на мене око. Я чоловік не сліпий, прекрасно розумію натяки.
Якось так вийшло, що ми потрапили до однієї компанії. Вечірка була в самому розпалі, Дівчина потягнула мене танцювати. Тоді, слідкуючи за її плавними рухами та звабливими оченятами, я не встояв. Ніч ми провели разом. Почали зустрічатися, а через кілька місяців мені сповістили новину – я стану татом.
Швиденько відгуляли весілля, Маша переїхала жити до мене. В очікуванні малечі ми багато часу говорили, яке ім’я краще обрати. Планували дитячу кімнату, влаштували ремонт. Невістки уже відклали нам кучу одягу із племінників, іграшки, брязкальця, ванночки. Чому я навіть не розглядав варіант із донькою. Стать дитини дізналися уже напередодні пологів. «У вас дівчинка». Ці слова лікаря досі лунають у моїй голові й не можуть знайти собі прихисток.
Я не знаю, що робити з дівчатками. Не розуміюся на їхніх ляльках, чаюваннях, косметиці. Уявлення не маю, як заплітати кіски та одягати платтячка. Після народження Мілани я ще довгий час не міг прийти до тями. Та чим більше часу минало, тим сильнішим ставав наш зв’язок.
На разі моїй донечці три роки. Я знаю, що є декілька відтінків рожевого. Без проблем можу вгадати, який мультик вона обере для вечірнього перегляду. Кіски більше не проблема. Декілька відеоуроків, тренування на ляльці й вуаля – я експерт у цьому питанні. Для мене звично бути нафарбованим дитячою косметикою та терпляче вичікувати, коли доня хоче заплести мені бороду.
Кожного ранку мене будить найкращий будильник у світі. Мілана тихцем прокрадається у нашу спальню, вилазить на ліжко й починає стрибати викрикуючи: «Татусю, час підійматися!» Сьогодні я не можу уявити свого життя без цієї маленької принцеси, а колись думав, що не впораюся.
Дівчатка змінюють своїх татусів. Я став уважнішим, ніжнішим та турботливішим. Ці зміни помічає й моя дружина. Ми плануємо другу дитину. Я буду радий і хлопчику й дівчинці. Та якщо бути з вами до кінця відвертим – хочу ще одну донечку. Можливо прямо зараз мою історію читають такі ж самі майбутні татусі дівчаток. Не варто хвилюватися та засмучувати, що це не син, не спадкоємець. Я нічого не маю проти хлопчиків, але з ними ви ніколи не станете «татусями». Дівчатка відкриють вас з нової досі не відомої сторони й це відкриття вам неабияк сподобається.
Мені важко уявити, що колись доведеться, свою маленьку радість, відати у руки іншому чоловікові. Та поки цього не сталося я зроблю все можливе та неможливе аби посмішка не сходила з її обличчя.
