Сьогодні вперше за останні шість років я повернувся на Батьківщину. Вдома все здавалося таким рідним, але водночас чужим. Багато часу проминуло з мого останнього візиту, багато чого змінилося і я сам став зовсім іншим.
За кордон я поїхав примусово, хоча планував навчатися та працювати в Україні. Після закінчення школи я мав вступати до університету разом зі своєю коханою дівчиною. З Юлею ми зустрічалися ще зі школи й безмежно любили один одного. Безумовно, я планував освідчитися їй й побудувати міцну родину, але моїм планам не судилося збутися.
Так сталося, що напередодні навчального року у мене захворіла мати, важко захворіла. Батько покинув нас, як тільки довідався про недугу. Інших родичів ми не мали, тож ні до кого було звернутися по допомогу. Маму могла врятувати дорога операція. Звісно, що грошей у нас не було, а тут саме сусід збирався їхати на заробітки й пообіцяв взяти й мене.
Швиденько я оформив усі необхідні документи, попрощався з Юлею та пожертвував своїм навчанням заради порятунку найріднішої людини. Працювати було важко, не так в плані фізичному, як моральному. Чужа країна, мова, люди нема з ким поговорити. Добре хоч з Юлею підтримували зв’язок.
Я не сумнівався у вірності своєї дівчини й щиро сподівався, що по поверненню додому, після маминої операції, ми одружимося. Мої мрії розвіялися вмить, коли мама розповіла, що Юля зустрічається з моїм найкращим другом. Я не міг у це повірити. Телефонував своїй дівчині, писав повідомлення – тиша. Вона змінила номер телефону та видалила свій акаунт із соціальних мереж.
Які ще докази були потрібні? Я важко пережив цей розрив, просто не міг зрозуміти, чому вона так вчинила. Мені здавалося, що вона дійсно кохає мене й відстань нам не завада. Як же я помилявся. Бажання повертатися додому більше не було. Я заробив необхідну суму й скинув матері на операцію. Сам залишився працювати далі. Потрібно було їхати додому, щоб навідати маму й допомогти їй перший час, але я не наважився. Найняв доглядальницю й продовжував висилати гроші.
З часом мої душевні рани загоїлися, стало легше і я вирішив, що настав час повертатися. І ось тепер стою на тому самому місці, де колись ми з Юлею прощалися й вона слізно запевняла мене, що чекатиме скільки потрібно.
Мої спогади перервали чиїсь непевні кроки за спиною. Я повернувся й спершу не повірив власним очам – переді мною стояла Юля. Вона подорослішала, але своєї краси не втратила, навпаки стала ще привабливішою. Я багато разів уявляв нашу зустріч й думав, що ненавидітиму її, але натомість мої почуття прокинулися від глибокого сну.
Нічого не сказавши, вона підійшла до мене й міцно обійняла. Хіба міг я встояти від такої спокуси, не запитуючи дозволу я притягнув колишню кохану до себе й поцілував. Наш поцілунок був довгим та таким необхідним. Як же сильно я за нею сумував.
Коли ми нарешті відірвалися один від одного, Юля захотіла пояснити те, що сталося. Виявляється, що коли я поїхав за кордон, дівчина кожного дня навідувала мою матір. Допомагала з хатніми справами, купувала продукти та ліки. А одного разу, коли прийшла у гості, моя мама сказала їй, що я зустрів іншу й збираюся одружитися.
Юля страшенно розізлилася й мені на зло прийняла залицяння мого друга. З часом вони одружилися, але нічого окрім розчарування та смутку цей шлюб їй не приніс. Ця сповідь мене шокувала. Як могла моя мати зруйнувати наше майбутнє, чому вона так вчинила? З цим мені потрібно було ще розібратися, але зараз найголовніше – це Юля.
Я не збирався більше втрачати кохану, тому одразу запропонував одружитися. Вона погодилася без зайвих роздумів. З тієї нашої зустрічі ми більше не розлучалися. Свого чоловіка вона покинула, а з мамою я більше не спілкуюся. Як син, я зробив усе, щоб вона жила й нічого не потребувала, але я не зможу пробачити їй те, що вона зробила.
Можливо з часом я зміню свою думку, але поки й щасливий й не думаю про те, що буде завтра.
