Мені складно уявити родини, у яких батьки ігнорують свої обов’язки перед дитиною. Насправді дуже тяжко. Як непутящі мами, або тати не звертаючи особливої уваги на дітей приводять додому нових жінок, та чоловіків. Коли нові партнери розлучених батьків вже стали як потічок у твоєму житті. Та, а яка різниця? діти малі, вони не розуміють, що відбувається. А якщо навіть і розуміють, то коли виростуть, та стануть на твоє місце.Та куди там! Чому все так по-дурному?! Звідки ж тоді в нашому поколінні з’явилась така необхідність як психолог? Мабуть, тому, що все добре, еге ж?
Нещодавно до мене на консультацію прийшла родина. Батьки між собою не ладнають, Постійно сваряться між собою, навіть коли це все бачить дитина. Вони удають, що вона глуха, та не розуміє, що між батьками щось неладне. Коли мати біжить до ванної кімнати вся зарюмсана. Коли Батько психує, та б’є все, що знаходиться під рукою. А маленька дитина підглядає через напіввідкриті двері, та звинувачує у всьому сама себе. Як результат – замкнена від світу дівчинка, яка скрізь бачить підступність, біль та зраду. Вона навіть батькам довіряти не може.Єдиним людям, які для неї увесь світ.
Та в цій ситуації головне, що батьки вчасно зрозуміли, та зупинили себе. Вони хочуть виправитись, та не знають як. Інколи проблеми лежать глибше, ніж здається на перший погляд.
Ця родина не стала виняток з правила. Чоловік з дружиною в певний період життя перестали розуміти одне одного. Все було не так, сварки через найменші дрібниці. Та вгадайте що? Вони не знайшли кращого розв’язання проблеми, окрім як завести дитину. Керувались тим, що спільна дитина допоможе їм стати ближчими, об’єднає їхню ціль. Як би не так… От чому людям усвідомити так тяжко, що діти це відповідальність та сила-силенна проблем, а не іграшка, яка скріплює розвалений шлюб!
Чоловік пообіцяв, що буде допомагати з дитиною, тож його дружина може перевестись на пів ставки на роботі, а не повноцінну відпустку брати. Що буде вночі вставати та годувати маля, мити, змінювати підгузки. Перший час він дійсно це робив, та потім просто набридло. Для цього у нього є дружина, а він краще пограє в ігри за комп’ютером.
Дружину ж це бісило, адже вона стомлювалась не менше від чоловіка, тільки приходила додому, ще готувала їсти, прибирала, прала… Поєднувати з роботою з часом стало просто нереально, тож вона таки пішла у відпустку. Її обранця це не влаштувало. А ще, його почало ще дужче дратувати, що дружина не фарбується кожного дня, не одягає гарні сукні та стильні джинси із блузами. Вічно з хвостиком, мішки під очима та поганий настрій. До того ж вічно не вистачає грошей.
Знову вони почали кусати одне одного. Час минав, дитина росла в родині, де нервова нестабільність – звичайна справа. Дитина нервова, погано адаптується у суспільстві. Коли вона підросла, та почала вже більше розуміти, все ставало тільки гірше.
На сеансі батьки мені сказали, що не можуть достукатись до власної доньки. Вона їх ігнорує, або просто скандалить. Та хіба то дивно, діти ж беруть приклад із батьків. Вона вважає, що це норма спілкування. Нажаль. на додачу дити почувається повністю одинокою. нікому не потрібною, навіть сама собі.
Нам попереду ще багато роботи з цією родиною. Та іншим я вже можу дати пораду. Коли ваші відносини не тримаються купи – не народжуйте дітей, під галочку, що це може врятувати вашу родину. Ні, це так не діє.Ви просто приведете на світ дитину, яка буде одинокою, зі скаліченою психікою людина. Яка буде шукати любові у кожному, хто нормально до неї ставиться, адже від батьків вона цього не отримала. Розберіться між собою. Не можете, чи не хочете розбиратися – розходьтесь. Інших ліків немає.
