Вчора я мала зізнатись чоловіку що вагітна. Що тут такого? та мабуть, нічого, окрім того, що йому поставили діагноз безпліддя

Вчора я мала багато клопоту. Вчора я мала зізнатись чоловіку що вагітна. Що тут такого? та мабуть, нічого, окрім того, що йому поставили діагноз безпліддя ще в школі після нещасного випадку на уроці фізкультури.
Я все своє свідоме життя мріяла про те, коли стану мамою. Які гарнесенькі сукенки буду купувати донечці, чи стильні костюми синочку. Насправді я хотіла двох діток, часто мріяла про двійнят чи близнюків. Мене не лякали памперси, безсонні ночі та вимотані нерви. Я свою меншу сестричку майже самотужки виростила. Ну як, постійно за нею доглядала. І мені це подобалось більше, ніж гуляти на вулиці з друзями. Я любила дивитись, як малюки своїми манюніми пальчиками навчались тримати предмети, перебирати різні речі. Одне задоволення.
Коли ми з чоловіком одружувались, він приховав від мене свою хворобу. Мабуть, чи боявся, що я його залишу, чи просто не вважав, що то щось таке страшне для мене буде. А воно страшне! Він навіть не уявляв, що цією новиною просто поділив мій світ на до та після. В мене аж серце закололо. Деякий час мені знадобився, щоб змиритись з почутим. Змиритись із тим, що я ніколи не зможу стати мамою від коханого чоловіка.
Насправді я і не думаю, що пішла б від нього, аби він мені це раніше сказав, просто раніше прийшло б примирення з ситуацією, та відповідь, як нам бути далі.
Певно чи на емоціях, чи від злості на свого чоловіка, я познайомилась з іншим. Не сказати, що він мені прям дуже подобався. чи я хотіла зрадити. Я була зла, а це була певна помста. Голова тоді не дуже ясно думала.
Відразу після нашого першого разу з моїм коханцем я з ним розійшлась. видалила номер телефону, та взагалі ніби вирвала сторінку зі свого життя. Намагалась удавати, що все було як завжди, до того, як я дізналась ту страшну для себе новину.
Та всьому не судилось бути як раніше. Через місяць я зрозуміла, що цикл не прийшов. Пішла до аптеки, купила тест. Так, вагітна. Відчувала два дуже змішаних почуття – безмежна радість та страх, як же бути далі. Декілька днів мені знадобилось, щоб зібратись з духом, та розповісти чоловікові. Я його кохала, нехай він навіть так мене підставив.
– Я вагітна. Певно вже десь місяць термін.
Чоловік промовчав. Він взувся та пішов курити на сходинки. Через декілька хвилин повернувся так само мовчки. Його обличчя мало сотні емоцій одночасно. Виділити хоч одну було складнувато. Неочікувано для мене він просто мене обійняв. Ми обоє розуміли, що існує тільки сота відсотка, що то його дитина.
– Нічого, ми пройдемо все разом. Я очікував це, все закономірно.
На деякий час наші стосунки похолоднішали, та коли з’явився малюк, ми забули всі образи, що мали раніше. Так, було складно відпустити вчинок чоловіка, а йому мою зраду. Та все вже позаду.
Нещодавно мені чомусь захотілось зробити тест на батьківство. Все ж, чоловікові давали соті відсотка, що він може мати дітей. Це вже більше нуля. Не знаю, яким чудом та дивом дивним, та виявилось, що син був його! Я читала результати аналізу та ридала, букви на папері аж попливли. Сота відсотка взяла гору! Це більше, ніж я могла взагалі очікувати від цього світу!