Найбільше у світі я почала ненавидіти брехню. Навіть маленьку неправду заради “добра”. Приказка про дорогу в пекло не дарма існує, видно, хтось дуже обпікся в житті.
У шлюбі я прожила з чоловіком близько п’яти років. За цей час у нас встигла народитись маленька принцеса, а я встигла обзавестись збоєм гормонів та зайвими двадцяти кілограмами. До вагітності я мала гарну фігуру. Так, був невеличкий животик, але майже непомітний, внизу живота маленький горбик. Чоловіку він подобався, та й мені не приносив великого дискомфорту.
Після вагітності в мене почались проблеми з гормонами. Під час лікування я почала стрімко набирати вагу. Чоловік постійно повторював, що я красива, вилікуюсь, якщо дуже захочу, то піду у фітнес зал, щоб повернути назад форму. Постійно заспокоював мої істерики. І в більшості випадків це допомагало. Я вірила йому, що все добре, що труднощі тимчасові та він мене любить за мою сутність, а не за тіло. Звісно, морально все було так само важко, адже з розміру М я тепер ношу повноцінний XXL.
Попри слова чоловіка, що він мене не соромиться, та все добре, ми перестали ходити навіть на дні народження наших племінників чи друзів. В магазин за продуктами теж ходила я сама, та будь куди. Я була сама. Ну хіба у супроводі малечі. І це теж мало свій влив. Морально давило, не давало спокійно жити.
Коли я намагалась поговорити про це з чоловіком, він просто легенько цьомав мене в щічку, повторював, що все добре, та переводив тему. І якось в нього це так легко виходило, що я нічого не помічала. Як аж одного дня він заснув в обід, а телефон все не втихав. Зазвичай я взагалі не чіпаю його телефон, навіть не відповідаю на дзвінки, не кажучи вже щоб полазити в соціальних мережах чи повідомлення. Вважаю це особистим простором, та довіряю чоловікові.
Я дістала телефон з кишені його пальто, та пішла будити чоловіка. Мимохідь око впало на екран, де було з десяток повідомлень з сердечками, поцілунками та цікавим змістом. Це був перший раз, коли я залізла в його телефон. Та не дарма. Там була десь піврічна переписка з молодою красивою дівчиною, якій він жаліється, що його дістала моя вага та форми, що через це він не може більше мене любити та хоче розлучення. Стримує його тільки спільна дитина. Я читала, а з очей сльози котились градом. Чим новіша була дата, тим повідомлення ставали інтимнішого характеру, аж поки не дійшли до обговорення їхньої спільної ночі. Як було добре, як хочеться все повторити. Я ридала. Безмовно. Душа рвалась на дрібні клаптики. Вирішила удати, що нічого не знаю. Поклала телефон до назад до кишені. Ввечері чоловік сказав, що його викликали на роботу… Угу…
З наступного дня я почала пошуки нового лікаря. Хотіла спробувати змінити лікування, та нарешті схуднути. Це не давало мені спокою. НА моє щастя, це допомогло. За два місяці я скинула майже всю зайву вагу. Чоловік почав приділяти мені більше уваги, я все так само удавала, що все добре. В кінці лікування, майже через рік я подала на розлучення. Через суд, з доказами його зради. Тепер в мене настав новий період в житті.Сподіваюсь, щасливіший, ніж був попередній. Щасливі ті жінки, яких насправді люблять за душу. Таких чоловіків мало, ой як мало.
