Моя свекруха це те, що не піддається нормальному опису. Чесне слово. Це навіть не мої слова, а сусідів. Я то вже терплю її, бо куди діватись, родичка, як не крути, а от нашим знайомим вона допікає знатно. Така стара, а ніби скалка в…ну самі знаєте де.
Жили ми з чоловіком окремо від неї. Спочатку. Приблизно років двадцять. Оскільки ми приїздили до неї на свята, то миритись можна було, родичів більше цінуєш, коли вони далеко. І це щира правда, перевірила власною шкурою. Нещодавно вона мала сердечний приступ, що дуже впливом на її здоров’я в цілому. Нам з чоловіком довелось переїхати до неї, щоб наглядати. Більше нікому було. Син в неї один, а доглядальниця це дуже дорого.
Все тій жінці було не так. Я не так застеляла її ліжка. Не так прибирала та готувала їсти. А готувала я в основному супи та каші, або дуже сильно протушкувала м’ясо. Свекруха не могла їсти тверді продукти, зуби вже були не ті. Кожен раз, коли ми сідали їсти, вона кректала, як же в неї немає сил жити, апетит вже геть не той. Сьорбне трішки ріденького супчику, решту в тарілці лишить, та піде на вулицю на лавці сидіти. Поки я на город піду полоти, чоловік теж чимось на вулиці зайнятий, вона поверталась до хати, та виїдала все м’ясо з супу, а провину скидала на кота, мовляв, то він все лапою подіставав. Одного разу я її спіймала на гарячому, то свекруха сказала, що я слідкую за кожним її кроком, життя у власному дому не даємо. Довго ми сміялись з чоловіком.
Сусіди жалілись, що вона могла підійти до когось під двір, повиривати всі квіти, бо вони їй там заважали. Вдарити сусідського кота чи собаку. Проганяла дітей з вулиці, а кого дожене, то могла і запотиличник дати.Бувало таке, що свекруха брала сміття з дому, та викидала сусідам за тин. Ми з чоловіком постійно просили вибачення від її імені. Інколи вже хотілось відвезти її перевірити психічне здоров’я, але вона не піддавалась.
Останній її номер мене взагалі шокував. Я з’їздила до міста в справах, думаю, куплю додому смачненьких цукерок, пряників до чаю. Взяла два кілограми різних. Приїхала додому, насипала в тарілочку, поставила на стіл. Решту заховала на верхню поличку, щоб під руками місце не забирати. Що ви думаєте, свекруха влаштувала скандал, що ми ховаємо від неї продукти. Поки я знову ввечері годувала хазяйство, вона дістала всі мої речі зі шафи, та порізала ножицями. А там були й дорогі зимові пуховики, дублянки. Весь мій новий одяг, в якому я їздила на підробітки. В мене просто немає слів, щоб описати злість на цю невдячну жінку. Нехай тепер чоловік на мене й ображається, але мені все одно. Я повертаюсь до міста, а свекруха хай сама собі борщі варить, та купляє собі цукерок, скільки влізе.
