Свого первістка я народила у 19 років. Досить юний вік для материнства, але зрозуміла я це тільки після того, як взяла на руки маленький згорточок із немовлям. На той час ми з чоловіком жили поруч із його батьками. Це був важки період для всіх.
Дмитро постійно пропадав на роботі, тож вдома його практично не було. Приходив лише переночувати. Звісно, на Кирила часу у нього не було. Свекруха вчила мене, як правильно доглядати дитину, але це радше походило на повчання. Все не так і невміло.
Я втомилася жити в постійному стресі. Дитина плаче, чоловіка ніколи немає поруч, свекруха повчає, але ніхто не цікавився моїм станом та здоров’ям. Я просила у Дмитра, щоб ми переїхали. Мені було байдуже, де і як ми житимемо, лиш би окремо. Він мої погляди не розділяв, ми почали сваритися з цього приводу й врешті-решт розлучилися.
Перший час я справлялася з сином самостійно, а коли хлопчику виповнилося 5 років я зустріла Степана. Чоловік швидко знайшов спільну мову із моєю дитиною. Хлопчик його просто обожнював і з часом почав називати татком. Після цього ми одружилися.
Довгий час ми з чоловіком не наважувалися на другу дитину. Весь свій час приділяли Кирилу. Не хотілося, щоб він почував себе покинутим та самотнім. Коли син підріс і йому виповнилося 10 років – настав час. Ми обговорили зі Степаном питання поповнення у родині й чоловік обома руками був за.
Досить швидко я завагітніла. Перший час приховувала цю новину, але коли животик уже почав проглядатися, розповіла своїм хлопцям. Степан був невимовно щасливий, а от Кирило поставився до цієї новини насторожено. «Я так і знав, що вам не потрібен! Ви мене не любите, бо чого тоді захотіли іншу дитину».
Ми намагалися заспокоїти хлопчика, пояснювали, що з народженням другої дитини наша любов до нього не зменшиться, але марно. Син став нестерпним. Навмисне погано себе поводив та ображав мене. Терпіти його витівки й більше не мала наміру, тому вирішила поговорили з ним, як із дорослим.
«Значить так, парубоче, або ти припиняєш поводити себе так жахливо, або збирай речі та переїжджай до рідного батька. Тоді й будеш розказувати, хто тебе любить, а хто ні».
Кирило після цієї розмови заспокоївся, але з думкою про те, що стане старшим братиком досі не змирився.
