Вранці я прокинулася зі солодким очікуванням чогось особливого. Сьогодні ми з чоловіком святкували свою 15 річницю весілля. Андрія поруч не було, на кухні теж порожньо. Мабуть, раніше поїхав на роботу. Схоже, що сюрприз буде ввечері.
На роботу я не поїхала, взяла відгул. Дітей після школи мали забрати мої батьки до себе. Тобто ми з Андрієм залишимося лише удвох. Цілий день я стояла біля плити та готувала улюблені страви чоловіка. Коли настав вечір, накрила святковий стіл, запалила свічки, дістала сховану пляшку шампанського й пішла переодягатися.
Дістала із шафи своє найкрасивіше плаття, зробила зачіску, мейк. Коли Андрій зайшов у квартиру, я була при повному параді. Настрій у чоловіка був не з найкращих.
-У нас що вимкнули світло, що ти дістала свічки?
-Ні, це для романтичної атмосфери.
-А де діти?
-У бабусі. Ти нічого не хочеш мені сказати?
-Хочу. Сьогодні ж на свято якесь, що ти такий стіл накрила. Ти хоч знаєш, які продукти дорогі. Я не для того гну спину на роботі, щоб ти гроші розкидала на право й наліво.
Від мого святкового настрою не залишилося й сліду. Він не збирався вітати мене з річницею, бо просто не пам’ятав про неї. Хотілося розплакатися тієї ж секунди, але Андрій не вартий моїх сліз. Я повернулася у нашу спальню, переодягнулася, взяла деякі свої та дитячі речі. Нічого не сказавши чоловіку, вийшла з квартири й поїхала до батьків.
Два тижні ми з дітьми жили окремо від чоловіка. Андрій весь цей час телефонував, навіть приїздив до нас, але я відмовилася з ним розмовляти. Просто набридло так жити. Мою працю він не цінує, вважає, що хатні справи виконувати не важко й це суто жіноча робота. Але ж і я працюю. Протягом дня не маю вільної хвилини, щоб відпочити. Замість подяки вимушена слухати докори. Якщо він не цінує своєї дружини й ставиться до мене, як до чогось звичного, то нехай живе сам.
Схоже Андрій усвідомив свої помилки. Відчувши, яким важким може бути життя без дружини, він зрозумів, що раніше не цінував того, що мав. Втрачати кохану не хотілося, тому понад місяць чоловік кожного дня надсилав квіти, прикраси та записки з пробаченнями.
Я вирішила дати йому ще один шанс, але перед тим ми мали серйозну розмову. Андрій погодився допомагати мені з хатніми справами. Тепер я матиму більше часу на себе та відпочинок. Дату нашої річниці він запам’ятав на все життя.
