Я не вважаю себе гарною людиною, чи найкращою подругою. Звичайна, середнячок. Я ніколи нікому не телефонувала, коли мені було погано на душі, чи просто покликати когось посидіти в кафе за філіжанкою кави. Та і мене такими дзвінками не обтяжували. Просто я мала знайомих, з якими час від часу перетинались на спільних інтересах. не скажу, що мені від такого способу життя краще або гірше. Звичайно. Нічого спонтанного нічого незвичайного. Життя перетікало повільно, мов струмочок на початку весни.
Мене завжди дивувало, як одногрупниці на парах розповідали про різні сайти знайомств, де вони шукали собі другу половинку або навіть просто друзів. Якось дивно воно було. Життя ж воно ось! Серед живих людей, серед живого спілкування! Чому люди віддають перевагу скупим повідомленням, замість того, аби в житті передати вир емоцій, які переживаєш. Щоб побачити на обличчі нового знайомого першу реакцію при зустрічі… Для мене це дивно.
В мене мама навіть така. Вони з татом розійшлись вже дуже давно, а вона все так само не може знайти собі підходящу партію. Все бігає на побачення з чоловіками, з якими познайомилась в інтернеті. Зазвичай з одним чоловіком вона не має більше двох або трьох побачень. Чи вона занадто нецікава, чи то тим чоловікам потрібно трішки інше, ніж пропонує мама.
Якось я стояла на зупинці, чекала на трамвай. До мене підійшов молодий хлопець, запитав котра година, та як дістатися до університету Шевченка.
– Хочеш, я тебе проведу? Саме на пари їду туди.
– О! це було б чудово!Дякую!
– Нема ще за що. Якщо хочеш, можу тобі на мапах в телефоні прокласти короткий шлях, щоб ти сам потім не загубився.
– Я не маю телефона. Проте дякую.
– Як це не маєш? У нашому світі зараз без нього нікуди.
– А ось так. І телевізора вдома не маю.Там суцільне сміття. Надаю перевагу живому спілкуванню та інформації.
Ого! такого я явно не очікувала. А він цікавий.
Ось про що я! Найцікавіші моменти відбуваються в житті! Найдорожчі люди з’являються не через інтернет! Звісно, у когось можливо й склались там гарно відносини, хтось знайшов собі друга по листуванню, проте то все не те… Ми віддаємо занадто багато віртуальному життю. Скільки в інтернеті різних історій, де ніби багатий чоловік не мав рідні, знайшов собі кохану на сайті знайомства, та вони стали жити разом довго та щасливо. Абсурд. Чи, коли всі розписують у себе на сторінках яків вони щасливі в шлюбі, найкращі та знову ж найщасливіші батьки, а помічаєш їх біля відділку поліції із с _инцями під оком, або що. Як вони лаються між собою мало не до бійок. Інтернет – суцільна брехня. Мені важко зрозуміти, чому люди так цілковито поринули в нього. Окрім користі там багато шкоди. Він затягує, та згодом перестаєш фільтрувати що добре, а що погано.
