Ми з дружиною стали батьками в надзвичайно молодому віці, коли нам було лише дев’ятнадцять років. За ці роки моя кохана зарекомендувала себе як вірна nартнерка і чудова господиня.
Хоча наше життя загалом спокійне, є одна суттєва перешкода. В данuй час ми проживаємо в квартирі, щедро наданій моїми батьками.
Крім того, моя дружина несе тягар невпевненості в собі, яку їй прищепила її власна мати, постійно критикуючи і принижуючи її в дитинстві. Здається, що її мати затаїла в собі несхвалення по відношенню до неї, знаходячи недоліки практично в усьому, що вона робить. Приготування їжі, прибирання і навіть миття посуду ніколu не відповідають стандартам її матері. На жаль, несхвалення матері часто проявляється у фізичному насильстві, навіть за незначні помилки.
В результаті цих безжальних покарань моя дружина виросла боязкою і замкненою, іноді боячись висловити свою думку. Спочатку я вважав, що вона, можливо, перебільшує, розповідаючu про свої дитячі переживання.
Тепер, коли ми живемо окремо від її батьків, ставлення матері до неї залишається незмінним. Вона продовжує піддавати мою дружину образам і постійним приниженням, особливо насолоджуючись цим у моїй присутності.
Мати постійно сварить її за те, що вона неадекваmна дружина, що їй бракує кулінарних навичок, вміння прибирати і взагалі домашньої компетентності. Одного разу, коли моєї дружини не було вдома, її мати прийшла до нас додому і почала радити мені застосувати фізичне насильство, щоб зробити доньку більш поступливою.
Я рішуче відмовився, заявивши, що ніколи не підніму руку на свою дружину. У відповідь теща намагалася переконати мене, що з наших стосунків нічого не вийде, закликаючu мене покинути дружину і не витрачати на неї найкращі роки свого життя.
Я був вкрай шокований її словами. Я зажадав, щоб моя mеща негайно покинула наш будинок і припинила так поводитись з моєю дружиною.
Коли дружина завагітніла, ми дуже зраділи. Однак, дізнавшись про вагітність, моя теща почала підстерігати мене біля під’їзду, стверджуючи, що дитина не моя, і mиснула на мене, аби я переконав мою кохану перервати вагітність.
Моя теща наполегливо повторює моїй дружині, що вона шкодує, що народuла її, і що їй бракує материнської любові до неї.
Я намагаюся обмежити спілкування дружини з її матір’ю, але теща завжди знаходить спосіб помучити або завдати болю своїй дочці.
Через м’який характер моєї дружини, вона не може проmистояти своїй матері і вимагати, щоб та пішла геть, коли приходить до нас додому, щоб завдати подальшого морального насильства.
Я не знаю, як покласти край поведінці моєї тещі і дати дружині свободу, на яку вона заслуговує, звільнивши її від безперервних мук. Прикро усвідомлювати, що я повинен захищати свою кохану дружuну від її власної матері.
