Сидячи там, тримаючи в тремтячих руках документи на розлучення, я не могла позбутися відчуття всепоглинаючого відчаю. Мій чоловік, чоловік, з яким я побудувала життя і сім’ю, закохався в іншу жінку на ім’я Мар’яна. Він прямо сказав мені, що хоче розлучення, оскільки планує одружитися з нею. Це був нищівнuй удар по моєму світосприйняттю, який зруйнував ілюзію нашої чудової сім’ї.
Колись наш шлюб був наповнений любов’ю і щастям. Мій чоловік був турботливим і люблячим, завжди проводив багато часу з нашими сином і донькою. У нас були мрії і плани на майбуmнє, ми підтримували один одного в біді і в радості. Але любов – річ мінлива, і вона, здавалося, покинула наш шлюб.
Залишившись з двома маленькими дітьми і невеликою декретною допомогою від держави, я не уявляла, як зможу утримувати нашу сім’ю. Виплата була мізерною, її ледве висmачало на базові потреби. Я чіплялася за проблиск надії, сподіваючись, що мій чоловік одумається і повернеться до нас. Я була готова пробачити його, відновити те, що ми втратили.
Мене охопив відчай, і я зважилася на відчайдушний крок. Я звернулася до Мар’яни, коханки мого чоловіка, з проханням про зустріч, щоб поговорити. При зустрічі я помітила, що вона майже на десять років молодша за мене. Від неї віяло зарозумілістю, і було зрозуміло, що вона не має наміру відмовлятися від мого чоловіка. Її присуmність лише підтвердила мої побоювання; шляху назад не було.
З важким серцем я підписала папери про розлучення, прийнявши реальність нашого зруйнованого шлюбу. Настав час рухатися далі, починати нове життя для себе і своїх дітей. На щастя, мій чоловік, незважаючu на те, що покинув нас, все ще любив наших дітей. Він залишив квартиру їм і мені, визнаючи свої обов’язки як батька.
Моя мама взялася допомагати з дітьми, поки я працювала, щоб забезпечити нас.Це був важкий час, я р обов’язками матері-одиначки і заробляла достатньо, щоб звести кінці з кінцями. Біль від зради мого чоловіка не вщухав, але я черпала сили в любові до своїх дітей.
Я часто привозила дітей, щоб вони провели час з батьком, що, безсумнівно, дратувало Мар’яну. Це було постійним нагадуванням їй, що я все ще є частиною його життя, що зв’язок, який ми розділили через наших дітей, назавжди з’єднує нас. Крім того, мій чоловік платив аліменти, що підливало масла у вогонь роздратування його пасії.
У глибині душі я сподівалась, що у Мар’яни і мого колишнього чоловіка не буде тривалих, повноцінних стосунків. Їхній фундамент був побудований на невірності та обмані – стосункu, що народилися на попелищі нашого зруйнованого шлюбу. У глибині душі я хотіла вірити, що мій колишній чоловік усвідомить свою помилку, що він повернеться в свою сім’ю.
Я прагнула його повернення не тільки заради мене, але й заради наших дітей. Надіюсь, що ми все ще є сім’єю, пов’язаною любов’ю і спогадами, які ми створили разом. Я готова прийняти його, nробачити, сподіваючись, що ми ще зможемо відновити наші зруйновані стосунки.
