Моя дружина дівчина розпещена. На жаль, я зрозумів це уже після весілля. Річ у тому, що коли Уляна після весілля переїхала жити до мене одразу попередила: «Працювати я не буду. Ти, як справжній чоловік, повинен мене забезпечувати». Для мене це не було проблематично. Заробляв я достатньо, щоб мати змогу нас одягати, годувати та оплачувати комунальні послуги.
Та для мене такий варіант означав, що дружина дбатиме про домашній затишок та добробут. Тобто я повертатимусь з роботи у чисту квартиру, де на мене чекатиме радісна дружина зі смачною вечерею та десертом. Натомість коли я приходжу з роботи, втомлений, як кінь після польових робіт, доводиться ще й іти на кухню й варити собі їсти.
Уляна не хоче стояти біля плити, бо вважає, що це не жіноче діло. Та й квартирі частенько прибираю я. У жінки на це також є пояснення – вона не може так принижувати свою жіночу гідність, щоб брати до рук пилосмок. До чого ж їй є діло так це до моєї зарплатні. Вона чітко знає, коли у мене день платні й зустрічає мене з простягнутими долонями.
За версією дружини усі зароблені гроші я повинен віддавати їй. Вона планує наш бюджет й краще розпоряджається фінансами. Якщо пам’ять мені не зраджує, то до весілля я сам прекрасно із цим справлявся. Коли ж я намагаюся їй суперечити, у нас вдома справжній скандал.
Не обійшлося і цього разу. На роботі затримували зарплату. Обіцяли видати у кінці місяця разом із премією. Не встиг я відчинити двері квартири, як Уляна уже чекала на мене на порозі.
-Де гроші? – одразу випалила вона, навіть не привітавшись.
-Немає грошей, зарплату затримують.
Який же скандал вона влаштувала. Спершу вирішила, що я обманюю. Довелося навіть телефонувати до колеги, щоб він підтвердив, що теж не отримав виплату. Потім звинувачувала мене в тому, що я працюю у такій жахливій фірмі. Коли я втомився її слухати, пішов на вулицю прогулятися. Повертатися додому взагалі не хочеться. Постає питання: чи потрібен такий шлюб та дружина, яка вбачає у мені лише гаманець?
