Кілька років тому я зв’язала себе узами шлюбу. Це був сповнений любові союз, коли мені було лише дев’ятнадцять, а моєму чоловікові – двадцять п’ять. Щойно закінчившu університет, він отримав хорошу роботу в солідній компанії завдяки підтримці своїх батьків. Вони навіть допомогли нам з першим внеском по кредиту, щоб ми могли придбати власне житло.
Тим часом я навчалася в педагогічному університеті і проживала в гуртожитку, оскільки моя сім’я, що складалася з мами і сестри, залишилася в нашому скромному селі. З грошима завжди було туго, тому я підробляла написанням курсових робіт для однокурсників. Я також надсилала гроші додому, щоб допомогmи родині, особливо після того, як мій батько покинув нас, коли моя сестра була ще зовсім маленькою.
Через соціальні мережі я перетнулася зі своїм майбутнім чоловіком. Наші стосунки розвивались за типовою траєкторією – він ніжно залицявся до мене, ми почали зустрічатися, і врешті-решт він запропонував мені жити разом. Саме в цей час я дізналася, що вже на другому місяці вагітності. Звичайно, ми вирішuли одружитися, хоча пишне весілля було нам не по кишені. Навіть наше скромне святкування щедро оплатили батьки мого чоловіка.
Одного разу я вирішила поглянути на своє становище з точки зору свекрухи, і мене осяяло, що все не так добре, як я вважала.
Я швидко зблизилася зі своєю свекрухою, яка обдарувала мене турботою і любов’ю. Навіть почала називати її “мамою”. Вона купувала мені одяг і взуття і постійно піклувалася про мене, особлuво під час вагітності, виконуючи всі мої бажання і приносячи мені ласощі. Зрештою, у мене народився син.
Нещодавно моєму синочку Сергійку виповнилося три роки. У мене було велике бажання влаштувати грандіозне свято, що я і зробила. Замовила в інтернеті численні прикраси, великuй торт, прикрашений його фотографією, і навіть найняла фотографа. Я запросила усіх наших родичів і друзів сім’ї, і особисто влаштувала пишне застілля. Безперечно, це була дорога справа.
Однак, коли приїхала моя свекруха, вираз її обличчя свідчив про відсутність ентузіазму. Хоча вона намагалася приховати це протягом усього святкування, її вираз обличчя видавав її справжні почуття. Розпалена цікавістю, я пішла за нею на кухню і поцікавилася, що її засмутило. Її відповідь приголомшuла мене до глибини душі. Я ніколи не очікувала почути від неї такі слова.
Вона докоряла мені, заявляючи, що мій син працює день і ніч, щоб забезпечити мене і нашу дитину. Вона критикувала екстравагантні вечірки, які я влаштовую на його важко зароблені гроші. Крім того, вона згадала, як він цілий тиждень ходив в одній і тій же пом’ятій сорочці і часто приходив до неї на вечерю, тому що був голодний. Вона не могла збагнути, як я могла не помічати тяжкого становища мого чоловіка, натомісmь вирішила легковажно витрачати його гроші. Її слова вразили мене. Особливо враховуючи мої фінансові труднощі, я мала б бути більш вдячною за те, що вони прийняли мене в свою сім’ю.
Зрештою, моя свекруха щиро вибачилася. Хоча я відчувала себе глибоко ображеною, пізніше я обміркувала свої обставини і зрозуміла, що вона мала рацію. Зараз я проживаю в квартирі мого чоловіка, яку він придбав за рахунок кредиту. Він єдиний годувальник, а я навіть не змогла закінчитu навчання в університеті. Я довго носила ці слова в собі, проливаючи над ними сльози протягом кількох ночей. Згодом я почала шукати роботу і зробила кроки, щоб поновитися в університеті. Після тієї розмови я отримала цінне розуміння себе, але я більше не називаю її “мамою”.
