Ми з Олексієм дружили ще зі школи. У студентські роки частенько розважалися в одній компанії та весело проводили час. Коли нарешті подорослішали, спілкуватися не припинили. Олексій одружився перший. Він обрав дуже добру та красиву дівчину Мар’яну. Ми навчалися в паралельних групах. До речі, саме завдяки Олексію та Мар’яні я також зустрів свою долю.
На весіллі Олексій взяв мене за свідка, Мар’яна обрала свою найкращу подругу Наталю. Я закохався з першого погляду. Після святкування проходу не давав бідолашній. Хлопець я наполегливий, тож через кілька місяців усі гуляли на нашому весіллі.
В Олексія та Мар’яни через рік після одруження народився хлопчик Остап. Ми з Наталею з дітьми не поспішали. Коли виникало бажання стати батьками, йшли в гості до друзів, побавитися з малим Остапом. Декілька годин на руках з малою дитиною й бажання про поповнення в родині зникає само собою.
На жаль, у родині друга трапилося велике горе. Рано не стало його дружини, автомобільна аварія. Ми підтримували Олексія, як могли, допомагали з малим Остапом. Проте зрозуміло, що рана ще довго гоїтиметься в його серці.
Друг став відлюдьком. Рідко кудись виходив, відмовлявся від запрошення прийти в гості й до себе нікого не запрошував. Наше спілкування мінімізувалося. Востаннє ми бачилися, коли Остап святкував своє 18-річчя. Олексій влаштував свято та запросив багато гостей. Мені було приємно знову зустрітися з давнім другом, поговорити про життя та переконатися, що йому стало легше.
Олексій зізнався, що відчуває себе самотнім. Син уже такий дорослий, закінчує університет, можливо досить скоро переїде від нього. Не хочеться на старість років залишатися одиноким. Нашу розмову почула Наталя й розповіла про свою колегу Олену. Жінка вона хазяйновита, весела та приваблива. Нещодавно розлучилася, дітей немає. Вона дала Олексію контакти. A коли до нас підійшов Остап, вирвав телефон батька з рук моєї дружини та почав кричати, не підбираючи слів, що його тато застарий для такого і ніхто йому не потрібен.
Олексій намагався заспокоїти сина, просив його говорити тихіше, але Остап нічого не чув. Нецензурна лайка, що лилася з його уст, розлякала усіх запрошених. Нам з Наталею було незручно спостерігати за сімейним конфліктом, тож ми також поспішили на вихід.
Після того випадку з Олексієм я спілкувався лише один раз. Друг зателефонував перепросити за поведінку сина. Виправдовував малого, що він у нього хороший та зазвичай так себе не поводить. Я сказав Олексію не перейматися та заспокоїтися. Проте для себе зробив висновок, що краще нам більше не зустрічатися.
