Після весілля я привів дружину у власну квартиру, як і годиться. Не подумайте, що я із заможної родини або володію якимось бізнесом. Цю квартиру мої батьки взяли в іпотеку, коли я вступив до університету. За період навчання змогли виплатити борг, тож на весілля я отримав досить щедрий подарунок.
Юлія була в захваті, що нам не доведеться пів життя переїжджати з місця на місце, а ми одразу матимемо власний куточок. Вона любила мою рідню й у відповідь мала те ж. А от батьки дружини люди непрості. Ще під час нашої першої зустрічі я зрозумів, що у тестя складний характер. Знайти спільну мову з цією людиною я так і не зумів.
Замість того, щоб порадіти за нас, він образився. Вважав, що свати зробили це навмисне аби принизити його гідність. З моїми батьками він спілкуватися відмовився, а Юлі заявив, що вона теж матиме власне житло. Особисто я не розумію для чого створювати собі додаткові проблеми, якщо ми вже маємо свій куточок. Юля в родині не єдина дитина, є ще менший брат. Та це його діло, нехай робить, що заманеться.
Через пів року після тієї розмови тесть заявився до нас в гості без попередження. Не встиг переступити поріг, як тицьнув дружині ключі я сказав:
-Нехай рідня твого чоловіка не думає, що ти прийшла у їхню родину без приданого. Це твоя квартира, усі документи вже переоформлені.
Він навіть не зайшов нормально всередину. Розвернувся й поїхав собі. Юля зателефонувала до матері запитати, що це за квартира та де вони її взяли. Теща пояснила, що це спадок від дідуся, який отримав батько Юлі. Вона відверто сказала, що була проти цієї витівки, адже ми уже маємо власне житло, але ж чоловік такий впертий.
Ну знаєте від дарованого не відмовляються, тим більше якщо це квартира. Ми подякували за подарунок й вирішили додаткове житло здавати. Тим більше на той час Юля уже була вагітна, тож коли наша дитина народиться, то вже матиме своє особисте житло на майбутнє. Поки що квартиру ми вирішили здавати. Хороший додатковий прибуток щомісяця нам не завадить.
Мати Юлі так і не заспокоїлася. Телефонувала чи не кожного дня, щоб ми ділилися з нею грішми, які отримували за оренду. Адже, окрім дочки, вона має ще й сина, якому теж потрібно допомагати. Юля давати гроші відмовилася. Жінки посварилися. На разі дружина відмовляється спілкуватися зі своєю ріднею. Вона ладна навіть відмовитися від тієї клятої квартири аби тільки їй дали спокій. Не знаю, чим закінчиться ця історія, але я вважаю, що дружина не повинна поступатися.
