Якось ми з моїм чотирирічним сином прогулювались парком. День був чудовим, довгоочікувана весна прийшла, сонечко світило, пташечки співали. Парк знаходився біля нашого будинку, з вікна на балконі можна було його розглядати хоч весь день.
Ми прямували до майданчика, який був в самому центрі. Влітку дуже зручно, дерева закривали від сонця. Біля майданчика були столики з лавками, де могли розміститись батьки, поки діти грались. Цього дня вони були всі зайняті, та не батьками. Там розмістились люди, які були явно не тверезі. Навкруги них валялись купа сміття, порожніх пляшок. Вони дуже голосно розмовляли, час від часу сміялись. Хоча то легко сказано.
Батькам їхня присутність не подобалась. Адже вся нецензурна лексика попадала для вух дітлахам, а ті, як всім відомо, схоплюють такі речі за раз. Одна мама вирішила підійти до них, та попросила, щоб ті перемістились в інше місце. У відповідь отримала купу нецензурної лексики. Де ці люди виросли, у лісі, чи що?!
Син весь цей час спостерігав за ними, а потім почав ставити питання, чому люди себе поводять гірше тварин?
–Синку, не ображай тварин. Вони не гидять там, де їдять, на відміну від цих… недолюдей.
-А чому тоді вони ніхто нічого їм не робить? Я думав, що поганих людей не випускають на вулицю?
Я не знайшов що відповісти. В словах дитини, яка тільки знайомиться зі світом, було більше розумного, ніж в тих, за кого ми говорили. Чому наші діти розуміють елементарне, тоді як дорослі ігнорують правду. Вона занадто важка, чи простіше жити, коли ти не обтяжений розумом та якимись принципами? Всі тільки й вміють, що критикувати одне одного, а от у своєму оці не бачать і дерева. Всі ми люди та всі час від часу можемо дозволити собі випити та розслабитись. Проте це не стає причиною поводити себе як свинюка. Чому маленькі діти це розуміють, а от дорослі не завжди?
