Моя вагітність не стала ні для кого несподіванкою. Ми з Петром одразу після одруження хотіла стати батьками та нічого не виходило. Хоча лікарі та обстеження ставили один і той же діагноз – ми обоє здорові. Значить ще не настав час. Ідею батьківства ми дещо відставили на майбутнє. Хоча я кожного місяця з нетерпінням очікувала побачити довгоочікувані дві смужки.
З часом я дещо розчарувалася й стратила надію. Змирилися з думкою про те, що можливо ми залишимося без дітей. Навіть почали розглядати питання усиновлення. Так і зробили. Взяли собі хлопчика з дитячого будинку. Сергійко був прекрасною та слухняною дитиною. Він радо увійшов у нашу родину й одразу почав називати нас мамою й татом.
Через місяць після появи у нашому житті сина й дізналася, що вагітна. Невимовна радість знову поселилася у моєму серці. Про свій стан чоловікові я повідомила, коли стовідсотково впевнилася у цьому. Сергійко теж зрадів, що у нього з’явиться братик або сестричка.
Про стать дитини ми хотіли дізнатися після народження. Тому на планових УЗД я просила не оголошувати цю інформацію. Народжувати прийшлося на саме свято Нового року. Вночі о 23. 54 на світ з’явилася наша донечка. Я вже зітхнула з полегшенням, але акушерка повідомила, що ще рано розслаблятися. У мене двійнята. Я була шокована й неабияк вражена. Другу доньку я народила в 00.06 ночі уже виходить наступного дня.
Такого подарунка під ялинку мої хлопці точно не чекають. Я ж щаслива мати трьох прекрасних діток.
