Іра була вимушена розпочати життя з чистого аркуша. Її чоловік Артем виявився не тим за кого за себе видавав. Дівчина виходила заміж за порядного та відданого, а на ділі він виявився звичайним зрадником, що не може жодної спідниці пропустити. Після першої зради Іра пробачила, бо не думала про свою жіночу гордість. Хвилювалася за сина, котрому потрібен тато. Коли зради стали систематичними й Артем навіть припинив приховувати це, вона не витримала. Подала на розлучення, зібрала свої та дитячі речі й пішла шукати кращої долі.
Орендувала кімнатку за ті гроші, що вдалося відкласти й одразу прийнялася шукати роботу. Знайшла вакансію секретарки в одній досить престижній фірмі. До заміжжя Іра уже працювала на аналогічній посаді, тому мала досвід роботи. Жінку взяли на випробувальний термін.
Уся робота виконувалася вчасно, жодних помилок не було, начальник виявився задоволеним. Іра отримала постійну роботу. Зателефонувала додому, повідомити сину прекрасну новину. Коли він попросив купити торт та сік, щоб відсвяткувати, матері стало незручно.
-Пробач, синку, але ми не можемо собі цього зараз дозволити. Обіцяю, коли отримаю зарплатню, куплю тобі твій улюблений торт та банановий сік.
Начальник Ірини почув розмову випадково. Чоловік він заможний, тож йому важко уявити ситуацію, коли грошей немає взагалі. Рішення було прийнято одразу.
Ввечері, коли Іра поспішала додому, начальник зупинився біля своєї співробітниці, щоб підвезти. Дорогою вони розмовляли про життя. Підлегла розповіла босу про свій невдалий шлюб та нове життя. Коли автомобіль зупинився біля потрібного під’їзду, Іра подякувала й хотіла вийти. Начальник попросив зачекати. Він дістав із заднього сидіння пакунок із тортиком та банановим соком.
-Це вам аванс за сумлінну працю – пояснив начальник, коли вручив Ірині конверт із грішми. – Ну а це солодкий презент на честь призначення на роботу.
Жінка мало не розплакалася. Вона вже втратила віру, що добрі люди досі існують на цьому світі.
-Ви навіть не уявляєте наскільки я вам вдячна.
