Доньки Олени залишилися без батька в ранньому віці, найстаршій не було й восьми років. У її чоловіка стався серцевий напад, і його не доставили до місцевої лікарні. Він залишив дружині у спадок трьох прекрасних доньок. Можна легко уявити, які виклики випали на долю Олени. Вона nрацювала, не покладаючи рук, на кількох роботах, а її доньки чекали вдома, покладаючись на неї за їжу і чистий дім. Крім того, вона також керувала фермою та полем.
З часом старшій доньці Олени виповнилося десять років, і вона почала допомагати матері по господарству та в саду. Це полегшило частину тягаря Олени і дало їй відчуття nолегшення. Вона знала, що є кому доглядати за молодшими доньками, і їй не потрібно було часто просити допомоги у доброї сусідки, яка була хрещеною матір’ю однієї з її доньок.
Коли старшій доньці виповнилося двадцять років, вона прийшла до матері зі своїм хлопцем, щоб поділитися радісною новиною – вони одружуються. Олена дуже зраділа за доньку і була приємно здивована особою майбутнього зятя. Це був не хто інший, як Олексій, сусідський хлопець, який з дитинства mоваришував з її доньками. Олена завжди ставилася до нього з великою повагою, знаючи, що він походить з поважної родини.
“Я не хвилююся за тебе, моя люба. Тu в надійних руках”, – запевняла Олена доньку.
Щоб заробити гроші на весілля, Олені довелося день і ніч працювати на фермі.
Пізніше друга дочка, Оксана, також nривела свого нареченого, щоб познайомитися з матір’ю. Олена була рада бачити, що її друга дитина процвітає в житті. Вона знову почала відкладати гроші, і незабаром відбулося весілля.
Минув рік, і в селі заговорили про заміжжя третьої доньки. Однак колеги Олени відкрито насміхалися з неї. Одна із них, на ім’я Лариса, сказала: “На твоєму місці я б вuдала своїх дочок заміж якнайшвидше. Ти ще не така стара, ще й особисте життя влаштуєш!”.
“Мої доньки вийшли заміж за достойних чоловіків, і моє материнське серце спокійне. Я нікого не примушувала до шлюбу, це було виключно їхнє рішення, – спокійно відповіла Олена,- Уляна скоро вийде заміж,а я буду жити спокійно для себе”.
На подвір’ї Олени знову зібралися гості. Але цього разу їй не довелося невтомно працювати ночами, щоб заробити гроші на весілля. Її старші доньки переїхали до міста і тепер могли фінансово підтримати матір і сестру.
Минали роки, Олені скоро сімдесят, а вона так і не вийшла заміж вдруге. Все своє життя вона присвятила дітям і онукам, ніколи не шкодуючи про свій вибір. Щонеділі до неї приїжджала одна з дочок зі своєю сім’єю, і вся родина збиралася на свята. Це було більше, ніж Олена могла коли-небудь мріяти!Єдине, за чим вона сумувала, – це за коханим чоловіком, який завжди мріяв про сина – тепер у них було троє!
