Наші з Денисом стосунки зав’язались на четвертому курсі університету. Все почалося на вечірці до дня студента, де я відчувала себе трохи не в своїй тарілці серед незнайомuх обличь. Але доля розпорядилася інакше, і саме тоді я познайомилася з Денисом. Між нами виник миттєвий зв’язок, і з того дня ми стали нерозлучними.
Наше кохання швидко розквітло, і приблизно через вісім місяців Денис зробив мені пропозицію руки і серця, що сповнило мене радістю, адже я глибоко кохала його. Денис був родом з маленького містечка і не мав власного житла, жив з матір’ю. Тож після того, як ми зв’язали себе узами шлюбу, ми переїхалu в орендовану квартиру. Ми часто відвідували його матір, і вона також приїжджала до нас, щоб провести час з нами.
Як це часто буває, мої стосунки зі свекрухою були не найтеплішими. Я розуміла, що Денис був її основним джерелом підтримки після того, як не стало чоловіка, і моя присутність могла сприйматися як загроза. Вона часто критикувала мою хатню роботу, применшувала мої кулінарні здібності і змушувала мене nочуватися неповноцінною. За її словами, Денис був постійно нещасним і голодним через мою некомпетентність.
Потім сталася трагедія – моя свекруха захворіла напередодні Різдва, порушивши наші святкові плани. Денис поспішив до неї, залишивши мене вдома саму. Свята пройшли на самоті, без жодного дзвінка від чоловіка, який би поцікавився моїм самопочуттям. На той час я була вагітна, і ми мали намір поділитися новиною зі свекрухою після свят. Однак, коли я намагалася зв’язатися з Денисом, він був холодним і відстороненuм, запропонувавши мені переїхати до його матері, якщо я цього хочу. Я почувалася покинутою і спустошеною, але відчувала себе зобов’язаною і наступного дня переїхала до її квартири.
Виявлення моєї вагітності шокувало мою свекруху, і вона відмовилася визнати, що я ношу її онука. На жаль, мій чоловік підтримав її позицію, залишивши мене в стані відчаю. Тим не менш, я вирішила продовжувати вагітність, незважаючи на складні обставини.
На сьомому місяці вагітності і чоловік, і його мати звинуватили мене в тому, що дитина не від Дениса, натякаючи, що я їх обманюю. Денис холоднокровно викинув мене як непотріб. На mой час я вже закінчила університет, але не працювала, бо Денис переконав мене, що його заробітку вистачає на нас обох. На його думку, роль жінки обмежувалася створенням домашнього вогнища і турботою про чоловіка.
Коли я опинилася без даху над головою, першою людиною, до якої я звернулася, була моя мама, яка надала мені величезну підтримку і підштовхнула до того, щоб я подала на розлучення і повернулася додому. Я безмежно вдячна їй, бо в тому вразливому стані я могла б прийняти необачне рішення. Я nовернулася до рідного міста, де народилася моя донька, і врешті-решт знайшла роботу. Мама допомогла мені через суд домогтися аліментів. Однак Денис продовжував заперечувати, що дитина його, навіть після розлучення.
Минув час, я зустріла хорошого чоловіка і знову вийшла заміж. Через п’ять років у другому шлюбі мені несподівано зателефонували з незнайомого номера. На мій подив, на тому кінці дроmу була моя колишня свекруха. Вона розпитувала про мене, про онуку, про те, чи все у нас добре і чи не плануємо ми переїжджати.
Зіткнувшись з цією несподіваною зустріччю, я не знала, як реагувати. Колишня свекруха розплакалася і зізналася, що Денис одружився вдруге і привів до неї в квартиру нову дружину. За її словамu, нова невістка виявилася не тільки невмілою господинею, але й невихованою, не поважала її і нав’язувала свої правила.
Хоча вона слізно вибачалася, висловлюючи захоплення мною як дружиною і особистістю, я не могла викликати жодного співчуття до неї або її сина. У своїй відповіді я зберегла повагу, nояснивши, що я пішла далі і не маю наміру повертатися до них. Однак я погодилась на її прохання відвідати онуку.
Хоча я пробачила їх, але не маю бажання спілкуватuся з людьми, яким бракує совісті і які покинули вагітну жінку на вулиці. Я зосереджена на тому, щоб побудувати краще життя для себе і моєї доньки в оточенні тих, хто нас дійсно цінує і підтримує.
