Сьогодні я хвилювалася, як ніколи раніше. Мій хлопець Левко мав повести мене на знайомство зі своєю мамою. Лева я дуже сильно любила й не уявляла свого життя без нього. Прекрасно розуміла, наші стосунки певною мірою залежать від того, чи сподобаюся я Олені Віталіївні.
Жінка самостійно виховувала сина. Чоловік покинув її з малої дитиною на руках й вона власними силами зуміла стати на ноги. Відкрила свою справу на позичені гроші, це було дуже ризиковано, але все склалося якнайкраще. З часом змогла купити квартиру у центрі міста й повністю присвятити себе материнству.
Лев постійно говорив про свою маму, як мудру та поважну жінку. Розповідав про неї багато історій. Чомусь мені здалося, що у нас вийде потоваришувати. Адже добробут сина для неї на першому місці, а я Лева люблю, це помітно одразу.
Отож, вечері Лев взяв пляшку дорогого вина, я купила кімнатну рослину (квіти вирішила не брати, вони просто зав’януть) й ми пішли на знайомство. Двері у квартиру були відчиненими, на нас уже чекали. Олена Віталіївна сиділа в центрі столу й з відвертою цікавістю розглядала мене.
Я привітала перша, представилася та подякувала за запрошення. Потім підійшла до жінки, щоб вручити подарунок, але вона одразу мені заявила:
-Ненавиджу кімнатні рослини. Ніколи не розуміла у чому їхня цінність.
-Мамо, не починай – втрутився Лев й взяв мене за руку.
Ми сіли до столу. Страви були смачними, але мені кусок в горло не ліз після такого теплого прийому. Олена Віталіївна весь вечір розпитувала мене про сім’ю, навчання, вміння, захоплення, колишніх, подруг. Я відчувала себе на не званій вечері, а на допиті у поліцейського. Хлопець інколи втручався, якщо запитання було надто особисте й постійно просив свою маму заспокоїтися. Нарешті я дочекалася кінця цього жаху й можна було йти додому. Лев мене провів.
Дорогою хлопець заспокоював та підбадьорював мене. Пояснював, що мені ще пощастило, бо його колишня після знайомства з мамою втекла з їхнього дому, плачучи. Ми ще трішки порозмовляли, а потім розійшлися. Я все не могла викинути з голови усе те, що відбулося декілька годин. Щоб там Лев не говорив, а його мама явно проти наших стосунків. Та я не з простих дівчат, так просто вона мене не позбудеться.
Через пів року після нашого знайомства хлопець освідчився. Весілля ми вирішили не робити. Зекономлені гроші відклали на майбутню квартиру. Я хотіла, щоб після весілля ми жили окремо, але чоловік наполіг на тому, що краще економити. Тому довелося переїздити до його мами.
Олена Віталіївна була не в захваті від моєї присутності у своєму домі, але розуміла, що таким чином її син залишиться біля неї. Моє ж життя перетворилося на пекло. Кожен день я слухала, що батьки погано мене виховали, що я криворука, що я лінива, нічого не вмію робити до толку. Лева я причарувала й взагалі все, що мені потрібно – це їхня квартира.
Звісно, свекруха була дуже обережною й постійно влаштовувала скандали, коли Лева вдома не було. Уже через місяць такого життя я слізно благала чоловіка переїхати, а він не міг зрозуміти, що мені не подобається. Коли я пояснювала, що свекруха мене ображає, Лев не вірив. У його присутності Олена Віталіївна ставилася до мене ідеально.
Тоді я вирішила її заловити. Навмисне попросила Лева раніше повернутися додому й тихо увійти до квартири. Саме у той час, свекруха розповідала мені, яка я стерва й дешева дівка. Її син стояв за дверима й чув кожне брудне слово, яке лилося з її вуст, наче помиї.
Коли вона закінчила свою проповідь, Лев увійшов до кімнати й наказав мені збирати речі, ми переїжджаємо. Тоді Олена Віталіївна зрозуміла, якої помилки допустилася.
Зараз ми мешкаємо на орендованій квартирі. Наші стосунки прекрасні й ніхто не втручається у наше сімейне життя. Олені Віталіївна ми пробачили й інколи ходимо до свекрухи в гості. Та я все ж залишаюся насторожі, не віриться, що людина так просто може змінитися на краще.
