З віком подружні стосунки можуть охолонути. Самі не зрозумієте, як побачите, що стали один для одного чужими людьми. І якщо раніше ви були пов’язані спільними проблемами, якоюсь метою, вихованням дітей, то на старість років все змінюється.
Ми з Миколою одружені 28 років. Маємо двох дітей – дочку та сина. Марійка вже заміжня, торік знайшла своє щастя. Живе з чоловіком окремо, з дітьми не поспішають. Зараз у молоді мода така – пожити спершу для себе. Ми у їхньому віці такої розкоші собі дозволити не могли.
Молодший син Юрко, хлопець вітряний. Красивий собою, він має багато прихильниць, але на серйозні стосунки не наважується. Каже, що спершу потрібно стати на ноги та й не зустрів він ще тієї самої. От коли побачить її, одразу зрозуміє, що пора одружуватися.
Ми його й не підганяємо. Правду хлопець каже, перш ніж сім’ю заводити, потрібно щось придбати. Нещодавно Юрко заявив, що хоче переїхати жити окремо, він уже знайшов квартиру, яку орендуватиме. Ціну просять невисоку та й до роботи близько.
Ця новина для нас несподівана. Я не боюся відпускати сина в доросле життя, мені страшно, що після його переїзду ми з чоловіком довго не протягнемо. На разі саме Юра тримає нас в купі, як подружжя. Ми маємо про що поговорити, порадитися. Коли залишимося удвох у пустій квартирі зрозуміємо, що стали чужими.
Микола неодноразово мені говорив, що коли діти повиростають, я його більше не бачитиму. Поїде на свою дачу й займатиметься пасікою, а я вільна робити те, що забажаю. А якщо всі мої бажання пов’язані лише з чоловіком? Я хочу піклуватися про нього, варити його улюблені страви, змушувати у вихідні прогулюватися в парку під ручки, ходити разом по покупки, зустрічати гостей у домі. Сподіваюся, що його слова – це просто невдалий жарт й у нашій родині нічого не зміниться після переїзду сина.
