Мій син не те щоб красунчик, та й не геть страшко…Ну такий, на любителя. Скажу чесно, без кривіння душею. А куди правду подіти? він й сам це прекрасно розуміє, тому й на відносини особливо ніколи ні з ким не розраховував. Тільки помічала, як він в кімнаті на комп’ютері розглядає чиюсь фотографію, та інколи важко здихає. Я ніколи не питала у нього за відносини, адже розуміла, що він навряд їх має, а зайве колупати для нього болючу тему геть вже й не хотілось.
Сам розуміючи, що з відносинами у сина не дуже клеїться, та мріяти про якусь красуню з обкладинок журналів йому навіть не варто, Антон присвятив себе розвитку, навчанню. Він віднайшов себе в купі різноманітних занять. Починаючи від звичайного спортивного залу, закінчуючи курсами кондитерів. Він з’являвся вдома щоб поспати та інколи поїсти. Не знаю, наскільки в такому темпі життя можна бути щасливим, та всіляка дурня в голову точно не лізе. Інколи мені вдавалось його зловити вдома, запитати як справи, чим він зараз займається, та Син просто бігло відповідав, що все добре, він має ще уже багато справ, тому має бігти.
Так минали роки. За цей час у нього з’явились нові друзі. В тому рахунку й дівчина. Якось вони всі разом прийшли до нас додому та у вітальні на проєкторі дивились новий фільм, їли піцу та сміялися. На серці аж тепліше стало. Я була щаслива, що син має з ким проводити час… Та трохи боліти почало, адже я бачила, як він дивився на дівчину з компанії. Вона йому явно подобалась, а та того не розуміла, чи то не хотіла помічати. Так, мій син не красунчик, та має харизму і досить успішний у свої двадцять п’ять.
Через деякий час, я помітила, що син спохмурнів, майже не виходить із кімнати, навіть на свої дорогоцінні заняття. Закинув свою ідею із відкриттям власного бізнесу. Дивно це все. Останній раз подібне було, коли з нього ще в школі знущались однолітки… От все й склалось в пазл. Мабуть, та дівчина провела чітку лінію між ними.
З того інциденту минуло майже сім років, син ледь викараскався із тієї ями, яка вчергове хотіла його поглинути. Він став займатися відкриттям власної справи. Відкрив кондитерську, про яку так мріяв. Половину десертів готував сам, перший час я йому допомагала, поки не знайшли дівчинку кондитера. Справа йшла добре. Десерти почали замовляти на доставку та великі свята. Син був щасливим. Та кожного разу, коли до нього заходили парочки, навколо яких літали сердечка, він змінювався на обличчі… Було помітно, що він сам давно хотів би мати відносини, гадаю вже навіть більше – родину, та все ніяк… Важко було на це дивитись. Я була б рада будь-якій дівчині, яка просто покохає мого сина, буде з ним щасливою, а головне його щасливим зробить. Щиро вірю, що в Антона все складеться. Хоча б навіть із його помічницею кондитера. Вона ж бо так часто на нього задивляється. От тільки хлопець цього не помічає, чи то не вірить що розуміє її правильно.
