Для нас з чоловіком Святвечір – особливо свято. У цей день заведено збиратися за столом усією родиною й говорити лише про хороше. Наш син Марк завжди приходив у гості зі своєю дружиною та дітьми саме цього дня. Тож ми з чоловіком декілька днів готувалися до їхнього візиту. Разом обирали подарунки, купували продукти й готували 12 страв (по традиції) на святковий стіл. Цього року все буде по-іншому.
Одружився наш Марк чотири роки тому на дуже хорошій і порядній дівчині Лесі. Ми прийняли її, як рідну доньку й з перших днів знайомства поріднилися. Невістка часто телефонувала, щоб запитати про наші справи та здоров’я. Інколи вони з сином заходили в гості на вихідних або запрошували нас до себе. Коли Леся повідомила, що вагітна, так ми з чоловіком пилинки з неї здували й в усьому допомагали.
Першим народився онук Іванко. Лесі було важко впоратися з малою дитиною самостійно. Дівчина вона молода, перша дитина, зрозуміло, що багато чого потрібно навчитися та дізнатися. Я допомагала невістці з дитиною. Приходила до них кожного дня. Разом ми пережили цей складний період й стали ще ріднішими.
Коли Вані виповнилося чотири, Леся завагітніла вдруге. Цього разу народилася дівчинка Мілана. Хоч молода матуся й справлялася самостійно, але я все одно ходила допомагати. Тоді й помітила, що Марк допізна затримується на роботі. Коли повертається, говорить з дружиною дуже різко й постійно чимось незадоволений. У мене закралися певні сумніви. Людина я прямолінійна, тому запитала у Лесі, як є:
-У вас все добре?
Дівчина не могла поглянути мені у вічі. Її очі були наповнені слізьми. Бідолашна дитина почала плакати й зізналася, що підозрює мого сина у зраді. Залишити все це без уваги я не могла, тож на вихідних зібрала сімейну нараду. Коли приїхали діти та онуки, ми сіли за стіл й просто перед невісткою запитали у сина чи правда, що він має іншу жінку.
Марк не виправдовувався. Сказав, що так, він закохався й має намір розлучитися з Лесею. Йому дуже сильно не сподобалося, що ми з батьком втручаємося в його особисте життя й сказав, що сам з усім розбереться. Мій чоловік вийшов із себе, сказав, що Марк не гідний зватися чоловіком й вигнав його з дому. Леся плакала. Я заспокоювала невістку й обіцяла, що ми не покинемо ні її, ні онуків.
Квартиру, що по документах належала моєму дідові, я переоформила на невістку. Сину нічого не дісталося. Він таки пішов з родини до коханки. Через кілька місяців ми отримали запрошення на весілля. Звісно, що йти на той цирк ми не збиралися. У відповідь повідомили, що у нас вже є невістка та онуки, інших нам не потрібно.
Більше з сином ми не бачилися та не спілкувалися. Спільні знайомі пліткують, що його нова пасія вагітна. Мені до того байдуже. Я не прийму тієї дитини, бо вона нам чужа. З Лесею ми спілкуємося. Вона залишає нам онуків на вихідних, ми теж ходимо до них в гості. Нових стосунків дівчина не заводить. Якось я мала з нею розмову на цю тему. Невістка сказала, що не має наміру пов’язувати своє життя з іншим чоловіком. Вона не готова до чергової зради. Мені боляче усвідомлювати, що в усіх стражданнях цієї хорошої жінки винен мій син.
Цього року ми не відмовлятимемося від святкування Святого вечора через те, що вчинив наш син. Я так само готую на стіл 12 страв, а чоловік пакує подарунки для онуків та невістки. Марка до себе не кликали. Він зможе переступити поріг батьківського дому лише тоді, коли покине свою пасію й повернеться до дружини.
