Ми з чоловіком давно планували відпустку. Так сталося, що одразу після весілля обоє була завантажені на роботі й не могли собі дозволити медовий місяць. Тому домовилися, що обов’язково надолужимо втрачене влітку.
Квитки замовили заздалегідь, валізи спакували, я не могла дочекатися того дня, коли ми полетимо до Італії й відвідаємо Венецію. Я просто закохана в це місто романтики та епохи Ренесансу.
Останньої миті плани зірвалися. У чоловіка намітилося важливе відрядження. Від нього залежало його підвищення на роботі. Він багато років сумлінно працював, тому не міг зараз все втратити. Я все розуміла й хотіла відмовитися від відпустки взагалі, але коханий наполіг на тому, щоб я полетіла зі своєю сестрою.
П’ять днів ми з Наталею досліджували Венецію. Ходили на виставки, відвідували культурні центри, дегустували вишукане вино й наїлися піци на три роки вперед. В останній день відпочинку забрели до фонтану. Місцеві жителі вірили, якщо кинути туди монетку й попросити про щось, то ваше прохання неодмінно здійснять.
Я вирішила спробувати. Ми з чоловіком мали все, що потрібно людині для життя, але бракувало того, що потрібно для щастя. «Хочу завагітніти» – промовила я своє бажання й впевнена в тому, що це нічого більшого, як вигадка для туристів, повернулася в готель збирати речі.
Через два тижні після повернення стала погано себе почувати. Звернулася до лікаря, він і повідомив про вагітність. Я була не в собі від радості. Моє бажання здійснили. Чоловік спершу зрадів, але потім почав сумніватися в моїй вірності. Адже завагітніла я після того, як повернулася.
Після народження донечки його сумніви вмить розвіялася. Вона була його копією. Ми назвали дівчинку Ізабеллою, італійським ім’ям, що перекладається, як «Бог дає». Наступного разу чоловік точно полетить зі мною, повернемося до чарівного фонтану й попросимо братика для нашої Белли.
