Хочу написати історію – спокуту. Хочу зізнатися, як несправедливо ставилась до своєї невістки, та мало не довела їх із сином до розлучення. Тепер я справді розумію, що мами, в цілому, старше покоління в родині частенько стає причиною розлучення молодої пари. Краще за все, коли створюється родина – відправити їх жити у своє житло. як не крути, а коли на кухні дві господині – бути сварці. Обидві звикли жити за своїми правилами, і обоє вважають, що саме вони вчиняють правильно.
Іринка трапилась мені справді золота. І з перших днів, як вона із сином оселилась в мене, ні дня не було, щоб вона не зготувала смачнющу вечерю, із першого, другого та обов’язково десерт. Кухня, та в цілому квартира – сяяли. Вона сама навіть зробила косметичний ремонт по всій квартирі. Ходить на роботу, навіть на дачу мене агітує їхати саджати грядочки. Хоч зазвичай молодь навпаки втікає від такої роботи, а тут невістка сама агітує. Дивина. Але от в чому біда, мене почало жахливо дратувати, що вона прийшла в мій дім, та почала вказувати що мені робити. Вона запитала взагалі у мене, чи я не проти, аби вона готувала на моїй кухні?! ремонт цей!
Спершу я почала говорити сину, щоб той присадив її амбіційність. Мій дім – мої правила. А Вона тут розійшлась! Найбільше мене вивело із себе, що вона залізла на антресоль, та почала сортувати речі. Половину із яких вона просто викинула!
– Іро, ти що, дівко, геть здуріла?! Воно твоє, що ти його викидаєш?! Ти й копійки не вклала в ті речі, а он як хвацько викидаєш!
– Зачекайте, я дійсно не купувала те все, та скажіть, нехай воно краще у квартирі лежить розсипатись, та не викинете?? Справді? Та давайте я вам нове куплю, не зберігайте сміття, чесне слово.
– Не сунь свого носа куди не треба! Віддай! Взагалі розібралась! Господиня! Забирайся із мого дому!
– Ви що, зараз серйозно?
– Абсолютно! Дістала Свого носа скрізь сунути! Вертихвістка!
– Та я ж думала, що допомагаю... Вам, щоб легше було... – По очах Іри покотились сльози. Вона навіть не переодягнулась та вся заплакана побігла з дому. До вечора не було навіть дзвіночка. Аж вже й син із роботи приїхав.
– Мамо, а де Іра? не можу додзвонитись цілий день.
Мене ніби током вдарило… Та що ж це я наробила? Дівчина справді із чистими намірами ставилась, а я її вигнала, наговорила різного… Довелося чесно зізнатись синові. Він відразу поїхав шукати невістку. Не знаю, як я буду їй в очі тепер після цього дивитись, соромно за свій вчинок… Та виправляти все потрібно. Вона не заслужила такого ставлення.
